Сценарій свята присвячений Всеукраїнському Дню бібліотек

«Неопалима Купино! Моя бібліотеко!

Ти мудрість всіх віків, хранителька добра!»

 

У фойє РБК розгорнута книжково-ілюстративна виставка «О, Книго! Пресвята богине! Народу й роду берегине!»

Сцена святково прибрана квітковими корзинами, кольоровими кульками. В кутку сцени макет палацу, над яким напис „Храм науки і добра”, котрий тримають два Ангелики. Біля палацу трон, столик, на якому книги, та підсвічник з свічою. Звучить лірична музика, на її фоні спів пташок, шумить струмочок. Музика затихає.

(Без оголошення танцювальний колектив розпочинає концертну програму хореографічною композицією «Райдуга»)

(на музичному фоні читець зачитує текст)

У тиші храму, де живуть слова,

І мови, й пісні рідної до болю,

Ти опромінена і трепетно жива,

Чаклуєш всіх великою любов'ю.

Хвилюєш душу, лиш як зазвучить

Рядок, що сяє в променях світання,

Або коли осінньо – ніжна мить

Враз спалахне кольорами востаннє.

А серце – тук!.. Щемливе серце: тук!..

І ще раз: тук!.. І не дає спокою…

У тиші Храму Книг той перегук –

Це світ краси, народжений тобою.

І я черпаю із його криниць,

Немов з молитви на саму Покрову,

Тепло і ласку маминих зіниць

І вільну правду в українськім слові.

То як мені, вже зрілому в літах,

Перед тобою не склонять коліно!..

О, Мудросте, захована в книжках,

Ти невмируща, й у віках нетлінна.

(Виходять ведучі)

Ведучий 1: Премудросте земна, бібліотеко!

Віват тобі, хранителько свята!

До тебе йдуть і зблизька, і здалека,

Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.

Ведучий 2: Вклоняюсь низько до твоїх порогів

Моя відрадо, тут життя моє,

До тебе, рідная, ведуть усі мої дороги,

Я серце залишаю тут своє.

Ведучий 1: Доброго дня вам, шановні гості! Вітаємо всіх, хто сьогодні прийшов на наше спільне свято – свято бібліотек, цього вічно живого храму душі й науки. Розпочати його годиться їй величності, хранительці цього надземного скарбу – Книжковій Музі.

З палацу виходить дівчина в українському одязі, у вінку з живих квітів, із хлібом та сіллю на рушнику.

Книжкова Муза:

Ми зачекались на вас, гості дорогі,

А ми - і хлібороби – трударі,

І вдома чудові поварі,

І співаки, і режисери,

Читці, ведучі, актори сцени,

Порадники і душ аптекарі,

А одним словом – бібліотекарі!

Кланяємось низько, на свято вас просим,

Від щирого серця хліб – сіль вам підносим.

Ведучий 2: Ми також приєднуємось до віншувань Книжкової Музи. Тож, бажаємо вам гарного настрою, щирих посмішок і приємних хвилин спілкування.

(Звучить пісня „Доброго дня вам, люди” музика і слова М.Фурсова)

Ведучий 1:Свято, – це завжди багато щирих, вірних друзів, це теплі слова вітань. Не виняток і наш день, шановні бібліотечні працівники.

Ведучий 2:Нас прийшли привітати представники місцевої влади в особі її перших керівників, які всіляко допомагають нам, опікуються культурою краю. Їм слово.

(Вітання від керівництва)

(Відзначення та нагородження кращих працівників бібліотечної справи.)

Ведучий 1: Так, я книгар. Не лікар, не аптекар,

Не інженер, не вчитель, не банкір…

Я більше: Я Книгар! Бібліотекар!

На заздрість всім, всьому наперекір!

Бо посудіть: Хіба ще є багатство,

Таке неоціненне, як моє?

Ніяке товариство, жодне братство

Такого скарбу в банку не зіб'є!

Ведучий 2: Так! Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див то – книга. У ній знаходиться весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях людині книга. І завжди цей смолоскип був у ваших бережливих та надійних руках, дорогі бібліотекарі. Тому зовсім не випадково, у рік тисячоліття літописання і книгодрукування Президент України своїм указом проголосив 30 вересня Всеукраїнським днем бібліотек.

(Концертний блок привітань)

Ведучий 1: Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (мудрості) відзначається це свято. А дарують людям вічну мудрість книг бібліотекарі. Тож, як записано в стародавньому трактаті: „Воздамо дяку тому, хто допоміг нам легко пройти крізь складний лабіринт книг”.

Ведучий 2: Стоїть бібліотека на землі, вища і святіша від усіх богинь. І це не просто храм науки і душі – це наша історія. У неї велика інтелектуальна сім'я – наші наставники. Скільки людських сердець пересіялось через їх руки і душу, скільки широких шляхів відкрили ці люди для найменших, скільки збережено і впорядковано ними книг – скарбів мудрості.

Хтось із мудрих сказав: „Бібліотекар – це не професія, а стан душі, а ще – знахар”. Це насправді так, бо якщо в аптеці чи лікарні вам полікують тіло, то в цьому храмі – душу.

Ведучий 1: І сьогодні ми хочемо пошанувати тих, хто присвятив бібліотечній справі усе своє життя, хто багато років тому переступив поріг бібліотеки і залишив назавжди в ній, своє серце, для кого бібліотечна справа стала покликанням. Це наші ветерани.

(Перелік ветеранів)

Честь і хвала вам, шановні, за подвижництво, за працю, за відданість справі, якій служите серцем і душею. Вітаємо вас із святом, зичимо невсипущої енергії, міцного здоров'я і в дарунок приймайте квіти та пісню.

(музичний номер)

Ведучий 2: Свято бібліотек – це, передовсім, свято книги, Великдень нашого духу, що починається із Сковороди та Котляревського, духу, що вийшов із «Кобзаря» Шевченка, через святий собор Гончара і чорну голгофу Стуса, катівні Теліги і душевний біль Ліни Костенко.

Ведучий 1: Не міліє могутня ріка і сучасної української літератури, мов старечий Дніпро-Славутич, що живиться дрібними струмочками та потічками. Тож, в день бібліотек, згадаймо нині і наших місцевих майстрів слова, що трудяться пером для слави України. Їм ми завдячуємо за неоцінений внесок у розвиток і духовність нації. Це наші малі „корифеї”, відомі імена: (можна згадати місцевих знаменитостей).

(концертний номер)

Ведучий 2: Якщо забракне серцю таємниць,

Захочеш доторкнутися святого,–

Пройди поміж тісних рядів полиць,

Торкнися книги – джерела усього.

Ці слова належать, поетесі, журналісту, Марті Войцехівській.

(концертний номер)

Ведучий 1: Сьогодні на цім святі нас чекають багато сюрпризів. Один із них уже нагадує про себе. Це одвічно сварливі баби Параска і Палажка, яким не терпиться за лаштунками. Ну, ніяк вони свої особисті конфлікти не владнають без стороннього ока. Прийдеться вислухати.

 

(Виконується театралізований уривок із твору Івана Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я». Імпровізована сценка баби Палажки та баби Параски)

Палажка: Парасю, дивись (показує пальцем) якась таблиці з палицею стирчит. Шей шос там пише. А-ну, най лінзи свої протру (протирає очі) Го-ро-ден-ка! Йой! Та це ми дійшли з тобов аж до Городенки? Та за це місто слава ходит аж поза Прутом! Ато з ким би то сі тут поріднити! Йой, як я була ше молодов, то дєді дуже ні хотіли тут віддати.

Параска: Йо-йо-йой... То твої дєді хотіли це зіллі (показує на куму) ше й суда спровадити? Та ти дивисі, які тут файні люди, а ти?

Палажка: А я шо - не файна? Та за мнов аж із-за Львова сі допитували... 

Параска: Та певно, як уже сі допитали, та як ті уздріли - то позаслабали.

Палажка: Не гніви Бога, Парасю. Сама знаєш, шо я малов впала з припічка, і того мій ніс задерсі. А так - я дуже файна, навіть ніц сі не постаріла.

Параска: Певно шо так. Ти тепер-ка як Женька Азаріна: два хлопи коло тебе повмирали, а третий з роботи загнувсі...

Палажка: Та не відволікай мене брехнями своїми. Дивисі (показує на зал), які то в Городенці люди файні, добрі, привітні, культурні. Справді, як не з нашого села.

Параска: Мені відци хоть би свашечку, хоч кумочку, або хоч би храмових розвести собі... і то би було добре. Пройшла би сі по гостинци з таков храмовов, то всі би питалисі: „А відки, Парасю твої гості?”. „З Городенки” - бим говорила.

Палажка: Що файне, то файне місто. А чула с, кумасю, який там є розкішний палац?

Параска: Палац? Як там колис москалі казали - бракосочітанія?

Палажка: Та якого ше сочітанія, та щей з браком? Є в місті дуже пречудова резиденція - районна бібліотека називається. Ну як палац, ну як казка.

Параска: Там шо, справді так файно?

Палажка: Аякже. А ти шо, там не була? Ой, проґавила ти свої молоді роки. Шо там за книжок: з малюнками, з картами, фотографіями? А яка там обслуга... В момент твої забаганки виконають!

Параска: Всьо шо захочу?

Палажка: Всьо шо хоч. Там же Інтернет є!

Параска: А то хто такий: їх начальник?

Палажка: Ну й село… Інтернет - це така мудра махіна, яка тобі всьо шо хоч знайде.

Параска: А... то це міліція!

Палажка: Але й ти тупа... Це шафа, в якої розуму більше, як у цілої роти академіків.

Параска: Шо, і кавалєра може той Інтернет найти?

Палажка: Певно, що може. А в тебе що, лиш такі запити?

Параска: Та ні, але ж я інтересуюся. Може ти мене по-приятельськи поведеш туди.

Палажка: Хоч зараз. Саме туди я йду. Бачиш, квіти несу. Там у них нині свято.

Параска: Яке ще?

Палажка: День бібліотек святкують, так би мовити. Йду поздоровляти. Хочеш, поділюся букетом і гайда зі мною.

Параска: А кавалєри там будуть?

Палажка: Спеціально для тебе, кумасю, замовимо по Інтернеті.

Параска: Ну то, зачекай, най прихорошуся(дивиться в дзеркало). А може я їм свої творіння подарую. Зачекай, най нагадаю. Заодно оціниш чи підійде, як я їм так скажу - добре буде? Слухай:

Вітаю з святом щиро нині,

Щоби ви всі були щасливі,

Щоб не було від читачів відбою,

Й вам гроші лилися рікою.

Палажка: А я продовжу:

Щоб кожному із вас, працівникові,

Дісталися дарунки суперові.

Щоб вдалих спонсорів знайшли по Інтернету,

Які б опікували всю бібліотеку.

Параска: Для ваших нужд купили б мерседеса,

Й в відпустку відправляли до Одеси.

Тож зичимо: щоб балаканина ця збулася!

Вам кланяються баби Парася і Палазя!

(Кланяються і виходять)

Ведучий 2: Щире спасибі за теплі слова побажань нашим неперевершеним артистам. А ми продовжуємо наше свято.

Ведучий 1: Сьогодні наша бібліотека – це і центр відпочинку, духовності, це плідна праця в літературно-музичній світлиці в якій побували світочі українського духу – письменники, поети, музиканти і художники, науковці і просто – цікаві особистості, краяни. Та найбільше чим пишається бібліотека нині – це нашим читачем. Бо в центрі уваги бібліотекаря завжди був, є і буде користувач, його запити та інтереси.

Ведучий 2: А ми запрошуємо до слова найактивнішого нашого читача.

(Звучить пісня Белли Руденко „ Якби я вміла вишивать”)

(Сценка-мініатюра з книгою, Знайком, Незнайком)

(З палацу виходить Книжкова царівна)

Книга: Я – книга. Я незрадливий товариш у час самотності і чудовий знайомий в чужій країні. Якщо ви гніваєтесь, я не ображаюсь. Якщо чинете несправедливо, я не підвищую голосу. Я сховаю таємниці краще землі і рознесу їх швидше вітру. А коли я проповідую, то змушую слухати, коли розважаю, то моє задоволення надовго, коли хочу зворушити, то викличу сльозу, а якщо і вдарю – то спричиняю душевний біль. Я можу подружитися з запеклими непослушниками чи навіть із забіяками. Тільки, щоб вони мене поважали і цінували. Навіть всевідомий Незнайко – нині мій товариш і друг. А ось і він.

Незнайко: Привіт, подруго, привіт, друзі! А я оце якраз поспішаю в бібліотеку. Там, кажуть, свято нині. Ось я і подумав, майну і я, хіба я що – гірший від когось? Як свято, то може і подарунки будуть. Може і мені що перепаде? А я, ух, як люблю сюрпризи. А заодно і гарну книгу виберу, про сонячних зайчиків, або ж про літаючі тарілки. Мені б у космос, з ними… А там, звісно і вчителів небуд. Я страх як люблю лежати під розлогою старою вербою і складати небилиці…

Книга: Але ж ти, Незнайку, лінивець! Хіба годиться тобі такому сильному та здоровому, та так байдикувати? А згадай, як тебе я повчала: прийшовши зі школи, зроби уроки, допоможи батькам, а вже потім біжи на свій гайок. А читаючи, обов'язково наслідуй інших, та не хуліганів чи розбишак, а справжніх рицарів.

Незнайко: Це ми вміємо! Я в три «щота» можу стати найвідомішим героєм класу чи навіть цілої школи. Що, не віриш? Може я вже перебудувався, а може я тепер роблю тільки добрі справи! І чому мені ніхто не вірить?

Книга: Всезнайку, а розкажи моїм гостям про мене щось таке, що, мабуть, не всі знають?

Всезнайко: В мене є дуже цікаві записи, я їх вам прочитаю. Чи знаєте ви, друзі, що були на світі і кам'яні книги. Це закони вавілонського царя Хаммурапі, записані за 2000 р. до н. е. на кам'яному стовпі висотою 2 м., вагою 10 т. Сьогодні цей текст можна розмістити на 50 сторінках середнього розміру.

Найбільше видання в світі – багатотомна збірка „Акти і публікації Британського парламенту 1800 – 1900 рр.” вагою 31 т. Щоб їх прочитати треба 6 років затратити. На оправу цих книг пішла шкіра 34 тисячі кіз.

Найбільша у світі книга – німецький атлас 1661 року вагою 120 кг. Також німецькими поліграфістами видано найменшу книжечку форматом 2 мм.

А перлиною слов'янської поліграфії є книжка байок Леоніда Глібова, що була видрукувана 140 років тому, розмір якої трохи більший за звичайну марку.

Найдорожча книга в світі є Біблія 1455 р. виготовлена на пергаменті. У 1926 р. американець Уолте заплатив за неї 350 тисяч доларів. На даний час вона знаходиться у Вашингтоні в бібліотеці Конгресу як національна цінність.

Знайка: А про бібліотеку хочеш більше знати?

Незнайка: А це щось цікаве?

Знайко: Аякже… Бібліотека – це картотеки й каталоги, це стелажі, забиті до стелі книгами, атласами, нотами, газетами й журналами. Це читальні зали, де завжди багато пишучих і читаючих.

Це Інтернет і диспути, і ранки й вечори,

Це міні-філармонія й артистів в два ряди,

Це КВК і конкурси, сімейні клуби й ні,

Це місце відпочинку у будень й вихідні.

А тепер гайда в бібліотеку. Там у них сьогодні свято – день бібліотек. Тож привітаємо їх!

(Актори вибігають за сцену)

Ведучий 2: Думаю, вам сподобалися наші герої. Вони вам розказали багато цікавого. А ми пропонуємо конкурс молодих спеціалістів. До участі в конкурсі ми запросили 5 молодих бібліотекарів. Прошу журі зайняти свої місця, а ми представляємо учасників конкурсу.

(Перелік конкурсантів. Представлення членів журі)

Отже, першим завданням для конкурсантів буде бліц - турнір.

 Для мене бібліотека, це…(потрібно продовжити фразу своїми роздумами).

(Члени журі спостерігають за відповідями конкурсантів). Просимо оцінити.

Підсумок журі

Ведучий 1: Наступне завдання конкурсу „Бібліотекар – гарний оратор”.

(На столі лежать папірці із черговим завданням. Якнайшвидше потрібно експромтом підготувати вступне слово масового заходу за темами)

Теми можна вибрати на розсуд режисера-постановника)

„Чорнобиль – трагедія віку”

„Україно, моя Україно, я для тебе на світі живу”

„ Що не край, – то свій звичай…”

„Солов’їна, барвінкова, процвітай, вкраїнська мово!”

(Журі визначає переможця конкурсу та нагороджують призом)

(Концертний блок виступів)

Ведучий 2:Тут книги розумні спокійні живуть

У тихій величній світлиці.

А двері широкі відкриті ведуть

До знань золотої скарбниці…

Герої романів, легенд, повістей

У тиші говорять із нами.

В книжках – відкриття всіх великих людей.

Ведуть нас в незнане книжки,

Розрадять, коли нам нелегко…

(С. Гребенников)

Ведучий 1: Книга – бібліотекар – читач – це нерозривний ланцюжок, який пов’язує ці три нероздільні слова. Не може існувати бібліотека без книги, а книга без читача.

Ведучий 2: О. Гончар писав: „Ріднити людей з книгою, відкривати їм красу і силу слова – що може бути достойнішим”.

Ведуча 1: Тож, ще раз щиро вітаємо Вас, дорогі друзі, колеги, з професійним святом. Бажаємо творчості і натхнення, щастя, добробуту та любові вам і вашим родинам. Наше свято співпадає з християнським святом Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. Тож Віри Вам у власні сили, Надії на те, що наша праця буде достойно визнана, Любові наших користувачів і Мудрості у здійсненні великих планів.

Ведучий 2: Бібліотекарі завжди раді хорошим читачам, запрошують всіх охочих читати до бібліотеки, не забувати дорогу до книжкового дому, не минати його поріг.

Не оминайте наш поріг,

Беріть скарби нетлінні в руки.

Нема прекрасніших доріг,

Ніж в цей вселюдський храм науки.

Ведуча 1: А Вас, шановні наші читачі, ми завжди з радістю чекаємо:

Ведучі разом: Дякуємо за увагу! До нових зустрічей!

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     Лемешенко Н.В. Книжка – духовна скарбниця людства // Шкільна бібліотека. – 2008. – №1. – С.64-69.

2.     Ловка О. Розвиток позитивної Я-концепції бібліотекарів як одна з основних умов формування позитивного іміджу бібліотеки // Шкільна бібліотека. – 2006. – №4. – С.79-84.

3.     Незнайома: Антологія української „жіночої” прози та есеїстики другої половини ХХ – початку ХХІ ст. / Авт. проект В. Габора. – Львів: Піраміда, 2005. – 600с.

4.     Новітня історія України: Портрети сучасниць / Авт.-упоряд. В. Болгов. – К.: Київська книжкова фабрика, 2002. – 176с.: іл.

5.     Українки в історії / В.К. Борисенко, М.І. Головащенко, О.П. Кривоший та ін. – К.: Либідь, 2004. – 328с.: іл.

6.     Хорунжий Ю. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. – К.: Видавницво Олени Теліги, 2004. – 208с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дубовик Н.М.

Працівники Полтавського ОЦНТ КОР на чолі з директором Соколовим Д.О. взяли участь у конференції : ZOOM, проведеної Тернопільським Обласним методичним Центром народної творчості 15 вересня 2020 року на тему: ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОНЛАЙН-СЕМІНАР "Захист і збереження нематеріальної культурної спадщини як основи національної культури для самоідентифікації нинішнього і майбутніх поколінь українців".

IMG 0007

IMG 0007

IMG 0010

IMG 0010

IMG 0022

IMG 0022

IMG 0025

IMG 0025

IMG 0027

IMG 0027

IMG 0032

IMG 0032

Сценарій до Дня працівника освіти

                                   «Праця вчительська – свята»

Святково прибрана зала. Стіни прикрашають різноманітні стрічки та учительська символіка, плакати і вислови про вчительську працю. Звучить лірична святкова музика.

( слова диктора)

Я з рук твоїх давно пішов у люди

В життя бурхливе, грозяні моря

Учителю,тебе я не забуду,

Моєї юні, радісна зоря!

(Лунають святкові фанфари,виходять ведучі)

1 ведучий: Добрий день шановні друзі! У прекрасну пору року приходить до нас освітянське свято. Це час, коли шелестить золотим листям осінь і приносить нам свої щедрі дари.

2 ведучий:День працівника освіти Це час, коли шелестить падолистом осінь і снує в лузі мереживо бабиного літа, а червоні жоржини пломеніють над землею, немов дарують весь свій жар любові нашим викладачам.

1 ведучий: Щороку в першу неділю жовтня вся Україна святкує день працівника освіти! Це не тільки професійне свято учителів, викладачів. Це свято усіх, хто шанує працю педагога, вихователя, наставника підростаючого покоління!

2 ведучий: Сьогодні ми говоримо про педагогічну мудрість, яка несе на своїх крилах майстерність виховувати, майбутніх, досвідчених будівельників своєї країни.

1 ведучий: Дозвольте розпочати урочисту частину свята

Вчителів району чи громади вітає керівництво місцевого самоврядування, нагородження почесними грамотами,та квітами.

(Віршовані вітання гостям свята, дарують учні школи)

1-учень:Ми так вдячні вам за турботу про нас, учнів

2-учень:Так хочеться подарувати вам долі світлої.

3-учень:Ангела – спасителя.

4-учень:Мрії блакитної,

1-учень:Надії на краще.

2-учень:Любові неземної.

3-учень:Краси золотої.

4-учень:Та багато побажань і сердечних вітань.

Діти дарують квіти учителям

(театралізована сценка на сцену виходять герої дійства)

Доля, Ангел, Мрія, Надія, Любов, Краса, Побажання.

Доля: Це я – рідна ваша учительська доля.

Чвалаю за вами усюди поволі.

Стомилась я дуже за вами встигати,

Немає спокою ні в будні ні в свята.

Пишу я конспекти, у зошитах вся,

Ще й пораю вдома мале порося.

Сиджу я у школі у нашій,

А вдома неварена каша.

Коли ж працюватиму тихо, поволі?

Таке мені щастя – учительській долі.

Ангел: Учительський ангел –  моя спеціальність,

Не дуже-то втішна буває реальність…

В день свята, Всевишнього стану благати,

Щоб дав вчителям він достойну зарплату.

Бо то не для неї – городи і хлів.

Хіба ж не почує Господь моїх слів?

Мрія: Учительська мрія – звичайна для вас:

Щоб школа красива, просторий щоб клас,

І все щоб блищало у школі у тій,

І вчитель підручник дає геть усім.

А ще телевізор, комп’ютер у клас,

Новітні програми – це теж, все для вас.

Прекрасно, коли з вами я, ваша мрія.

Повірте, здійснити себе я зумію,

Бажаю вам всім не втрачати мене,

І ваша надія вже вас не мине.

Надія: Кажуть, остання вмирає надія.

Жива я, жива, помирати не смію.

Квітуча я в вас. Я завжди буду поряд,

Ніколи не зраджу ні вас, а ні школу.

Лишайтесь з надією в серці завжди.

То разом спасемо любов від біди.

Любов: Ох, важко мені з вчителями бува,

Коли не прийду, а в них часу нема.

То пише конспекти, то книжку читає.

І з тих книжечок про любов тільки знає,

Кохані мої,озирніться довкола.

Не буде любові - не буде нікого:

Красива любов, а як буде краса,

То світ ми врятуєм від болю і зла.

Краса: Мені з вами добре, вітаю зі святом,

Мене ви вбачаєте часто й багато.

Красиві в вас душі, обличчя натхненні,

Учитель – красиве, почесне імення.

Прийміть же вітання, учителі,

І знайте – лишили ви слід на землі.

Побажання: Тепер вже останнє слово моє,

Бо я – побажання – для вас головне.

Хай доля учительська доброю буде,

А школа хай рідна про вас не забуде,

Рятує хай ангел – спаситель всіх вас,

Щасливі й здорові були щоб весь час.

Хай мрія прекрасна веде вас в життя,

Щоб ладилось все і велось до пуття.

Хай ваша надія вам живить серця,

Натхнення і творчість дає без кінця.

Не зникне хай віра в казки й чудеса,

Хай будуть із вами любов і краса.

 

Танець ____________________

 

2 ведучий: Учитель! Садівник, що ніжно пестить квіти,

Що завжди вміло і дбайливо доглядає сад.

Чудесний сад – це учні, ваші діти.

Сад, вирощений із учительських порад.

1 ведучий: Спасибі вам, що ви на світі є,

Що сієте добро, як щедрий колос,

Ми пам’ятати будем все життя своє

Ваш мудрий, щирий, терпеливий голос.

 

Музичний дарунок Пісня :музика та слова Валентини Кравченко «Вчителі »

 

2 ведучий: Вам, людям нелегкої, але найпочеснішої, найсвятішої на Землі професії, складаємо сьогодні величаві слова подяки і просимо Всевишнього для всіх вас щасливої і доброї долі.

1 ведучий:На вулиці знову осінь,

Вже перша неділя її

У небі з’явилася просинь.

Летять до тепла журавлі.

А в золоті ореолом

На сторінці календаря

Цифру окреслила колом

Педагогічна зоря.

2 ведучий:Це свято до нас надсилає

Гінців із усіх століть.

Педагог у віках не вмирає

Він поруч із Богом стоїть.

На нього покладено Богом

Освітлювати шлях завжди,

Вмирати під чужим порогом,

За яким не знають нужди.

(Концертний блок привітань від місцевих аматорів)

1 ведучий: Саме в нашому районі на освітянській ниві працюють справжні патріоти своєї справи, які віддають весь свій досвід для розбудови та процвітання наших учбових закладів. Працівник освіти  - це не професія – це  поклик душі, серця!

2 ведучий:

Не треба говорить про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радостях літаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа

Яка з глибин душі росте.

(На словах ведучих виходять на сцену всі учасники концерту з різнокольоровими кульками в руках)

1 ведучий: Доброта — найбільша цінність нашого життя.

2 ведучий -Так, це саме та якість, що коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не можна купити ні за які гроші, її по краплиночці виховують змалечку.

1 ведучий Дорогі вчителі! Нехай у ваших оселях завжди панує світло і злагода, в серцях – добро, в помислах – мудрість, над головою – мирне небо, у засіках – достаток, а нелегка педагогічна нива колоситься рясним урожаєм людської вдячності.

2 ведучий: З Днем Вчителя! Нехай яскрава Зірка Вашої геніальної особистості продовжує зігрівати серця дітей благодатним теплом мудрості і любові! Будьте такими ж милими, добрими, даруйте всім свої посмішки і позитивний настрій і ведіть своїх учнів до нових незвіданих далей, високих вершин Миру і Добра!

Ведучі разом : до нових зустрічей!

Фінальна пісня «Побажання » слова та музика Наталії Май (виконують всі учасники)

( Учні дарують учителям квіти).