До вечора пам’яті Т.Г.Шевченка

 

Комунальна установа

«Обласний центр народної творчості

та культурно-освітньої роботи»

Полтавської обласної ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Через роки, через віки ми чуєм  голос твій, Тарасе»

 

( на допомогу працівникам клубних закладів - примірний сценарій  вечора пам’яті  Т.Г.Шевченка)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Полтава

2016 рік

 

 

 

 

                 «Через роки, через віки ми чуєм голос твій, Тарасе»

/ примірний сценарій  вечора пам’яті  Т.Г.Шевченка /

В  фойє будинку культури  розміщено:   виставка  тематичної літератури  «Величне і вічне слово Кобзаря», виставка виробів  місцевих майстрів  декоративно-ужиткового мистецтва.

Сцена святково прикрашена. Збоку переднього порталу сцени розміщений  журнальний столик, вкритий рушником та букет  живих  квітів..

 На столику розміщено портрет Т.Г.Шевченка. У визначеному місці розміщено екран для  показу  слайдів картин та малюнків Кобзаря, на заднику сцени -  банер з  епіграфом до вечора:

          «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

           Твоя, Тарасе, звільнена земля.»

                                          В.Симоненко

В зазначений час перед початком вечора ледь чутно звучить мелодія піс­ні на слова Т.Г. Шевченка «Думи мої, думи мої...».

Сцена відкривається. І глядачі бачать жінку, одягнену в національне вбрання, яка крокує  до портрета Т.Г.Шевченка. В руках запалена свічечка, ставить її на столик, поруч з портретом. В цей час диктор:

I мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути незлим, тихим словом.

        (жінка, що ставила свічечку біля портрету, поволі виходить зі сцени, а на авансцену до мікрофонів підходять  ведучі, читають  вірш В. Симоненка «Крізь сто­ліття»)

Ведуча:

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

 

Немає тих доріг, де закипілась мука,

    Де відчай і журба ходили, мов брати,—

    Нові шляхи кладуть твої онуки,

    Нове життя прийшло у їх хати.

Ведучий:

                   І бачиш ти із канівського схилу.

                    Як новий день над світом устає,

Як сивий Дніпр свою могутню силу

По жилах дротяних народу віддає.

 

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

Тебе своїм сучасником звемо.

 

            (на  фоні  музики Людвіга  ван  Бетховена  «Місячна соната» ведуча )

Ведуча:     Поневірянь, які випали на долю поета, художника, громадського діяча, з лихвою вистачило б не на одне  життя. Проте, все ж небесний Ангел торкнувся своїми легкими крилами стріхи убогої й тісної хатини в селі Моринцях на Київщині.

Ведучий:   Народжений березневим ранком на початку ХІХ століття кріпаком, він мав прожити, тяжко працюючи на  панщині, в злиднях, пригнобленим та зневаженим,  котрому «і помолитись не дають».

Втім йому судилося стати культовою фігурою української літератури, створивши безсмертну поезію, сувору і ніжну.

«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.

  Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури…» - сказав Іван Франко.

Ведуча: Невимовний біль за рідну Україну ятрить йому душу…

                   За Україну, де панують «недолюди, діти юродиві», «розбійники неситі, голодні вороги». У славетному «Заповіті» полум’яні думки переповнювали поета:

       …Кайдани порвіте

          І вражою злою кров’ю

          Волю окропіте…

Ведучий:         У цьому, можливо, можна вбачати Господнє призначення поета: не для любові – для боротьби, не для родини – для вітчизни.

Ведучий: І сьогодні в неспокійний час, нам, можливо, як ніколи потрібні слова  Шевченка, його незламна віра в те, що буде мир і правда між людьми.

             (виконується пісня на слова Т.Г. Шевченка «Бандуристе, орле сизий»)

Ведуча:     Про поета ми знаємо здається все: від його босоногого дитинства, до останніх років у сирій петербурзькій майстерні.

Ведучий:         Змалку вивчаємо його вірші. Тарас був одним із народних пророків, титаном духу.

Ведуча:   Особливе місце в житті і багатогранній творчості поета займає Полтавщина.

Багато полтавських доріг і стежок пройшов і проїхав поет. На велелюдних полтавських шляхах великий Кобзар гартував своє слово, вбирав у поетичну душу страждання і муки кріпаків, наснажував її вогнистою ненавистю до "розпинателів народних". Тут він створив немало видатних творів, серед них - "Кавказ", "Єретик", "Тризна", тут багато малював і успішно займався краєзнавством, вивчаючи історичне минуле. Все це стало безцінним культурним надбанням усього краю, тим надбанням, яке своєю духовною цінністю здатне виховувати благородні почуття в серцях нових і нових поколінь.

 

Ведучий:   Шевченко і Полтавщина... Нелегко знайти приклад тіснішого єднання митця з полтавським краєм.  Вперше Тарас Шевченко ступив на полтавську землю в  1843 році.

Це був хутір Убєжище поблизу Пирятина, куди запросив його погостювати до своїх батьків Євген Гребінка. А вже через декілька днів Гребінка везе Шевченка в село Мойсівку Пирятинського повіту. Тут він знайомиться  з людьми, серед яких  були і колишній декабрист О. В. Капніст, і на­щадок французьких емігрантів Яків де Бальмен, і поет О. Є. Афанасьєв-Чужбинський, і фольклорист П. Я. Лукашевич та ін.

 

Ведуча:     У Яготині, який  в той час входив  до складу Полтавської губернії, Тарас  Григорович  познайомився з близькою до декабристського руху родиною Рєпніних.

 Сердечно ставилася до Шевченка і дочка князя — Варвара Рєпніна, яка відзначалася "оригінальністю розуму, милою привітністю і простотою взаємин". Він завжди щиро поважав княжну Варвару, бачив у ній свого справжнього друга, присвятив їй поему "Тризна".

(учасник художньої самодіяльності читає  уривок з поеми "Тризна")

 

Ведучий:   В   Березовій Рудці  Пирятинського повіту   поет гостював у родині Закревських, спілкується з Яковом і Сергієм  де Бальменами, Миколою  Маркевичем  та іншими.  Шевченкові особливо близький за своїми поглядами був Яків де Бальмен - людина широкого світогляду, близька до ідей декабристів, творчо обдарована. 1845 році поет боляче пережив звістку про загибель свого друга на Кавказі, присвятив йому поему "Кавказ", у якій так хвилююче зазвучали слова "мій друже єдиний, мій Якове добрий".

           (учасник  художньої самодіяльності  читає  уривок з поеми "Кавказ")

 

  Ведуча:   Теплі спогади про Ганну Закревську Тарас Шевченко проніс через усе життя. На засланні він присвятив їй вірш "Якби зустрілися ми знову"  в якому опоетизував образ свої далекої мрії. Він намалював її портрет, з якого на нас дивляться виразні  очі "вродливої Ганни".

        (на екрані проектується портрет Ганни Закревської, учасник художньої самодіяльності читає вірш "Якби зустрілися ми знову")

 

Ведучий:   В  селі Ісківці Лубенського повіту  поет  любив відпочивати у затінку дерев біля криниці, яку тепер називають Шевченковою.

       ( на екран проектується  слайд   Шевченкової  криниці)

Ведуча:     Побував поет  і у розташованому  поблизу  Лубен  старовинному  Мгарському монастирі, про який є згадки у повісті «Близнецы».

(учасник  художньої самодіяльності  читає  уривок з повісті «Близнецы»)

Ведучий:   З хвилюванням Тарас Григорович  відвідав оселю Івана Петровича  Котляревського та місце його  поховання в  Полтаві. Саме його слова викарбувані на обеліску, встановленому на  могилі Котляревського.

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люде,

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть.

Під час перебування в Полтаві  Тарас Шевченко виконав акварельний малюнок "Будинок  І.П. Котляревського" і намалював Хрестовоздвиженський монастир.

          (на екран проектуються  ці  малюнки)

Ведуча:     Далі поет мандрує в Шедієве, Машівку і Нехворощу де  малює  кілька картин.

          (на екран проектується  картина  «На Орелі»)

Ведучий:   Подальший маршрут його проліг через села Марківку і Михнівку, до Решетилівки.  

          (на екран проектується два малюнки "В Ре­шетилівці")

Ведуча:     Перебуваючи на  Полтавщині Тарас Григорович Шевченко відвідав Лохвицю, Миргород, Зіньків, Гадяч, Пирятин, Хорол, села - Василівку, Заїченці, Вишняки, Веселий Поділ.

 Село  Мар’їнське поблизу Миргорода ознаменувалася створенням таких визначних творів, як: вірші "Єретик" та "Стоїть в  селі Суботові", поемою  "Сліпий", містерією "Великий льох",

(учасник  художньої самодіяльності читає  один із перерахованих творів)

Ведучий:   У важкі роки заслання Тарас Григорович Шевченко часто линув думкою на Полтавщину, бачив у снах її краєвиди і своїх знайомих полтавців.

         Сьогодні ми перегорнули сторінки життя і творчості неперевершеного поета і талановитого  художника, пов’язані з нашим краєм.

Ведуча:     У Шевченка ми вчимося любити свою рідну землю, вчимося шанувати свою історію, своє минуле. Ми вчимося бути справжніми українцями, адже Шевченко – це совість кожного, хто живе на  українській землі.

І місця пов’язані із життям і творчістю Великого Кобзаря – для нас є святими.

І за Великим Кобзарем

Слова невтомно будем повторяти:

Ти будеш завжди нам ясним взірцем

Ти будеш довго, батьку, панувати

 

 

У землю кинув ти доріднеє зерно

Зросте тут покоління не одне,

Бо ти заклав любов до свого слова

І засіяла самоцвітом рідна  мова.

 

(учасник  художньої самодіяльності  виконує пісню «Україна» - музика Г.Татарченка, слова С.Литвина)

 

 

 

 

Матеріал підготувала завідуюча сектором

відділу культурно-освітньої роботи та

організації дозвілля                                                             Семенко Н.В.

 

 

 

 

 

 

Використані джерела:

Топська Н. Любов – наснага, любов – журба.. – Донецьк:ПП «КД «Проспект – Прес»,2007.

Полтавська обласна універсальна  наукова бібліотека імені І.П.Короленка: «Геній української нації:Т.Г. Шевченко і Полтавщина» (методичні та бібліографічні матеріали),2013;

Найцікавіше в бібліотеках області (інформаційний дайджест. Вип.9 Полтава, 2014.

Шкільний світ №3 (707), лютий 2015 с.31-33

Сценарії з досвіду роботи:  Карлівського, Гадяцького, Оржицького   районних будинків культури.