Пам'яті Небесної сотні

Комунальна установа

«Обласний Центр народної творчості

та культурно-освітньої роботи»

Полтавської обласної ради

 

 

 

 

 

 

 

 

«А Сотня відлетіла в небеса»

 

(на допомогу працівникам клубних закладів – примірний сценарій вечора пам’яті Героїв Небесної Сотні)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Полтава – 2016

Сценарій вечора пам’яті Героїв Небесної Сотні

 

У фойє розміщені фото Героїв Небесної Сотні.

Перед початком заходу звучать у записі тужливі козацькі або повстанські пісні та мелодії. Сцена оформлена державною символікою – Державний Прапор України та Державний Герб України. Праворуч від сцени стоять запалені лампадки та корзина з квітами, ліворуч – екран.

 

Вимикається музика.

Ведуча: Як журавлі, що ринули у небо,

Покинувши цей грішний світ

Лишили по собі кривавий,

Та героїчний слід…

Вони не думали, що буде

Не думали про щастя чи добро.

Вони ішли… Ішли назустріч смерті,

І страху зовсім не було.

Небесна Сотня – герої незборені,

Найкращі, найвідважніші сини,

Яскравим сяйвом в небі засвітились,

Щоб інші мріяли, любили і жили…

 

 

Ведучий: За три місяці Україна прожила цілу історичну епоху.

 

Ведуча: 22 листопада 2013 року заява влади призупинити підготовку угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.

 

Ведучий: 30 листопада в Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Злочинна влада вчинила замах на протест. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції та у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох із них невідома й до сьогодні.

 

Ведуча: Шоковані замахом на основоположні права й свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи відставки злочинної влади.

 

Ведучий: Після двох місяців протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, використовуючи водомети, бронетранспортери й вогнепальну зброю.

 

Ведуча: Постріл, другий, розірвалася тиша, і нестерпний біль… Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки…

 

Ведучий: Справжні бої розгорнулися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській  площі, Майдані, у Маріїнському парку! До нас прийшла війна!

 

Без оголошення дует учасників художньої самодіяльності виконує пісню «Над землею тумани» (муз. Сергія Радька, сл. Алли Бінцаровської)

 

Ведучий: На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

 

Ведуча: В лави ставаймо, стяг піднімаймо,

Хай лине грізно могутній наш спів,

Гордо і сміло за правеє діло

Вдаримо разом на всіх ворогів!

Станьмо ж до бою, не згинуть ніколи

Ті, що поляжуть за щастя людей,

Ті, що життя віддадуть задля волі,

Ті, що підуть з-за ідей!

 

 

На екрані демонструють фрагмент з кінохроніки про Революцію Гідності.

 

Ведучий: Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок».

 

Ведуча: Люди йшли голіруч проти озброєних вишколених беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі. Бійці спецпідрозділу «Беркут» застосували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали і добивали поранених.

 

Ведучий: Мітингувальники «відповідали» камінням, бруківкою, що розбирали прямо з-під ніг, петардами, та «коктейлями Молотова». Із засобів оборони у мітингувальників були лише саморобні дерев’яні щити та палиці, барикади, створені з підручних матеріалів та палаючі автомобільні шини, їх їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ. В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

 

 

 

На сцену виходять 5 хлопців, які уособлюють мітингувальників.

 

Мітингувальник 1: Палає Київ у вогні,

Горять сталеві БТРи

Там на межі-передовій,

Народ боронять волонтери.

Мітингувальник 2: Палають шини і серця,

Ніхто не хоче помирати,

Перед екраном матері

А там, а там - їхні солдати…

Мітингувальник 3: Там у шоломі зі щитом,

Стоїть з Франківщини хлопчина,

З червоним на грудях хрестом,

Поранених несе дівчина.

Мітингувальник 4: Стоїть із Харкова Андрій,

Сашко тримає оборону,

Він тут вже 48 днів,

Як сам приїхав з Краснодону.

Мітингувальник 5: Ось знову хвиля йде атак,

Усе змітають водомети,

Морозно трошки «-2 С»,

Горять позаду вже намети…

Мітингувальник 1: Всіх щільно узяли в кільце,

Здається, ось наш дух зламають

Та хтось ізправа затягнув,

Народний Гімн усі співають.

Мітингувальник 2: Тримати міцно треба щит,

Бо там позаду наші діти,

Батьки стоять і матері,

Нема куди нам відступити.

Мітингувальник 3: Коли Герої в передсмертний крок,

Так віддано цю волю здобували,

Свідомо вбивці, тиснучи курок,

У пекло свої душі віддавали

Мітингувальник 4: Ви й досі кажете, що ми,

Стоїм тут всі за якісь гроші?

А може й в морзі хлопчаки,

Лежать за гроші теж хороші?

 

Хлопці виходять зі сцени.

 

 

Ведучий: Тисячі поранених і майже 100 людей вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям здобули свободу для мільйонів українців і дали шанс отримати нову демократичну правову державу.

 

 

 

Учасник художньої самодіяльності виконує пісню «Небесну сотню, Господи, прийми» (муз. і сл. П. Табакова)

На сцену виходять 2 дівчини із запаленими лампадками чи свічками. Під траурну музику читають вірш:

 

 

Дівчина 1: Майдан… з Героями іде прощання…

І океан людей зібрався у цю мить.

Для когось на землі вона передостання,

А хтось в землі сирій вже мирно спить…

Вже не побачить батько, не зустріне мати…

Живого сина в світі більше вже нема…

Прийшли у путь останню проводжати

Своїх Героїв… вічная їм пам’ять і хвала…

Дівчина 2: І кожна мати плаче, і пече

Їй кожна рана у чужого сина.

Стоїть Майдан братів – плече в плече

І разом з ним ридає Україна.

Нехай же вам, герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

Де убієнний ангелом стає,

Бо він герой. Герої не вмирають!

Дівчина 1: Герої не вмирають. Просто йдуть

З Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…

Героям слава – вписано у серці.

 

Дівчата йдуть зі сцени.

 

 

Ведучий: Нехай палають свічки пам’яті про загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях. Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська.

 

 

Вмикається метроном. Хвилина мовчання.

Одразу учасник художньої самодіяльності або аматорський колектив виконує лемківську пісню «Плине кача по Тисині» на екрані демонструється відео з фрагментами подій на Майдані Незалежності під час Революції Гідності.

 

 

Ведуча: І вже сердець немає молодих,

Що билися за волю разом з нами.

Лиш чути материнський плач за них,

Який блукає довгими ночами.

 

В чорному одязі виходить Мати, ставить запалену свічку.

 

Мати: Синочку, вже тебе нема,

Закрилися навіки очі твої,

Душа у вічність відійшла.

Ти так хотів добра й свободи

Й за це поклав своє життя.

А ти не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим.

Я вірю: ти серед Святих

Перебуваєш там у Царстві Божім.

Мати йде зі сцени

 

 

Учасник художньої самодіяльності в образі «Сина» виконує пісню «Мамо, не плач, я повернусь весною» (муз. Михайла Герца сл. Оксани Максимович-Корабель)

 

Ведучий: Небесна Сотня білих журавлів,

Душа яких лежить під небесами.

Ніхто із вас вмирати не хотів,

І пам’ять вічно буде з вами.

Ведуча: Горить свіча і пам’яті сльоза

Додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Героїв Україна пам’ятає.

 

Звучить пісня у виконанні учасника художньої самодіяльності «Героям Небесної Сотні» (муз. Віктора Заячука, сл. Наталії Бугай)

 

 

Ведуча: Ми ще не раз згадаємо ту весну

І ті події, й той кривавий шлях

І закарбуємо у серці «Сотню Небесну»

Яка тепер на небесах!

 

Звучить пісня у виконанні учасниці художньої самодіяльності «Ніколи знову» (муз. і сл. Світлани Тарабарової) або пісня «Хочу жити без війни» (муз. і сл. Світлани Тарабарової)

Ведучий: Дякуємо, що ви були разом з нами, до нових зустрічей!

 

 

 

 

Матеріал підготувала методист

відділу культурно-освітньої роботи

та організації дозвілля                                                         Л.А.Супрунова

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

-         Розкажіть онуку. – 2016. – січень (№1) – с. №30 – 31.

-         Історія та правознавство. Позакласна робота. – 2015. – №12. – с. 27-31.

-         Освіта та розвиток особистості. – 2015. - № 11. – с. 49-55.

-         Позакласний час. – 2015 – (№1). – с. 38-40.

-         Класному керівнику. Усе для роботи. – 2014. -  № 12. – с. 17-22.

-         Електронний ресурс: «Наше – тексти пісень» -  http://nashe.com.ua/songs/genre/17

-         Електронний ресурс: «Українські пісні» - http://www.pisni.org.ua/songlist/vesnyanky-hayivky-1.html