До вечора пам’яті воїнів-інтернаціоналістів
Комунальна установа
«Обласний центр народної творчості
та культурно-освітньої роботи»
Полтавської обласної ради
«Ти вічний біль, Афганістан»
( на допомогу працівникам клубних закладів - примірний сценарій вечора пам’яті воїнів-інтернаціоналістів)
Полтава
2016 рік
Примірний сценарій «Ти вічний біль, Афганістан»
В фойє будинку культури розміщено: фотовиставка «Афганістан живе у моїй душі», виставка виробів місцевих майстрів декоративно-ужиткового мистецтва та виставка тематичної літератури. В фонозапису звучать патріотичні та українські народні пісні.
Сцена святково прикрашена ( праворуч - журнальний столик, на якому - український рушник та букет з гілок червоної калини, ліворуч - стільці для воїнів - афганців).
Ведучі одягнені в національні костюми.
У фонозапису звучать позивні «Над Полтавським краєм» (П.Малишко).
ВЕДУЧА: Доброго дня всім присутнім !
Дата виведення радянських військ з Афганістану - 15 лютого - є днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Нині ми віддаємо данину поваги мужності та героїзму воїнів-афганців, їхніх побратимів, які виконували свою непросту місію в більш, як двадцяти країнах світу - Угорщині, Єгипті, Іраку, Чехословаччині, Ефіопії, Анголі, Югославії, Лівані та інших.
ВЕДУЧИЙ : 3 кожним роком все далі історія віддаляє нас від вогняних років Афганської війни. Але час непідвладний викреслити з нашої пам'яті приклади мужності і вірності військовому обов'язку синів своєї Батьківщини, які з честю виконали свій військовий обов'язок, стали гідним прикладом людської мужності та героїзму.
Тож запрошуємо на сцену наших земляків - воїнів афганців:(називає прізвища ім’я та по батькові)
( дівчатка в українських костюмах вручають воїнам квіти і проводжають їх на сцену)
ВЕДУЧА: Доземний уклін вам, дорогі ветерани-інтернаціоналісти, великого людського щастя, добробуту, благополуччя в кожну оселю, довгих щасливих років життя під безхмарним мирним небом.
В цей день до вас, дорогі ветерани-інтернаціоналісти, звертаються керівники… ( області , міста, району, села)
(по закінченню виступів, мистецький дарунок від аматорських колективів клубного закладу)
ВЕДУЧИЙ: 15 лютого 1989 року із Афганістану виведені останні радянські війська. Через афганську війну пройшли 160375 українців, рідна земля
втратила 3360 своїх синів, 80 пропало безвісті, поранених 8тисяч, інвалідами вийшли з цієї війни 3560 чоловік. ( називає земляків, які не повернулися з Афганістану)
ВЕДУЧА:
Чекала мати,
Так чекала сина!
Цвіла в дворі у матері калина,
Додолу стиглі ягоди ронила...
Та де ж у неї бралась тая сила –
Вже й після похоронки ждати сина!?
У снах не раз побачений і згаданий
Десь на чужому полі він поранений,
І кличе маму дать води напитися.
Довіку сон той буде мамі снитися.
Він знов безсонням в шибку стукає
І серце материнське повнить мукою.
ВЕДУЧИЙ: Вони вічно живуть у люблячих, палких материнських серцях.
В пам'ять про загиблих наших земляків.
Поставте скибку хліба на стакан
I голову схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив.
Хвилина мовчання !!!
Найдовша, найтихіша, найсумніша, найтяжча хвилина.
Хвилина мовчання !!! (хронометр відбиває хвилину)
ВЕДУЧА: Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов.
(ведуча звертається до земляків-воїнів афганців)
Ви, шановні друзі, як ніхто знаєте справжню ціну війни і миру. І як ніхто вмієте дорожити сьогоднішнім днем, усвідомлювати свою відповідальність за майбутнє, і патріотизм для вас - не порожній звук.
( виступи воїнів афганців)
ВЕДУЧА: Мені хочеться, щоб поезії, пісні, розповіді, спогади вистраждані в Афганістані, пройшли крізь наші серця.
Найстрашніше у світі - це війна, вона, як злочин, що не спокутується перемогою.
Та вже і сьогоднішньому поколінню, на жаль, доводиться воювати за свої ідеали.
ВЕДУЧИЙ: Наш складний час, пов’язаний з військовими подіями на Сході України, сколихнув небачену хвилю народного патріотизму.
Воїни - учасники АТО беруть за приклад героїзм визволителів Другої світової та воїнів - інтернаціоналістів .
ВЕДУЧА: Нашим землякам, українським воїнам, хочеться побажати бути сильними, нескореними, мужніми, а головне здоровими і щасливими. Всіх їх ми з нетерпінням чекаємо додому з перемогою.
(ведуча запрошує земляків - воїнів афганців зайняти почесні місця в залі)
( далі за окремою програмою тематичний концерт)
ВЕДУЧА: Щоб мати майбутнє, варто пам’ятати і шанувати своє минуле, яким би гірким воно не було.
Наше зібрання хочеться завершити такими словами:
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Дякуємо всім, хто сьогодні був з нами. Та ми з вами не прощаємось, а лише говоримо: « До побачення, до нових зустрічей!».
Матеріал підготувала завідуюча сектором
відділу культурно-освітньої роботи та
організації дозвілля Семенко Н.В.
Використані джерела:
Копан,Лідія.Дорога, з якої повертаються не всі: (до річниці виведення радянських військ з Афганістану): урок-реквієм /Л.Копан,О.Яловчук // шкільний світ.-2015-лют.(№3)- с.34-40
Колесник,Оксана. Коли наступає хвилина мовчання…: позакласний захід /О.Колесник// профтехосвіта.-2015.-№1.-с.20-23
В.Сосюра /Любіть Україну, як соне, любіть…/
Сценарії з досвіду роботи: Котелевського , Карлівського районних будинків культури.