Комунальна установа

«Обласний центр народної творчості

та культурно-освітньої роботи»

Полтавської обласної ради

 «Ти вічний біль, Афганістан»

( на допомогу працівникам клубних закладів - примірний сценарій  вечора пам’яті воїнів-інтернаціоналістів)

Полтава

2016 рік

Примірний сценарій «Ти вічний біль, Афганістан»

В  фойє будинку культури  розміщено:   фотовиставка «Афганістан живе у моїй душі», виставка виробів  місцевих майстрів  декоративно-ужиткового мистецтва та виставка тематичної літератури. В фонозапису звучать  патріотичні та українські народні пісні.  

         Сцена святково прикрашена ( праворуч - журнальний столик, на якому -  український рушник та букет з гілок  червоної калини, ліворуч - стільці для воїнів - афганців).

Ведучі одягнені в національні костюми.

      У фонозапису звучать позивні «Над Полтавським краєм» (П.Малишко).

ВЕДУЧА:   Доброго дня всім присутнім !

         Дата виведення радянських військ з Афганістану - 15 лютого - є днем вшанування  учасників бойових дій на те­риторії інших держав. Нині ми віддаємо данину поваги мужності та героїзму воїнів-афганців, їхніх побратимів, які виконували свою непросту місію в більш, як двадцяти країнах світу - Угорщині, Єгипті, Іраку, Чехословаччині, Ефіопії, Анголі, Югославії, Лівані та інших.

 ВЕДУЧИЙ         :   3 кожним роком все далі історія віддаляє нас від вогняних років Аф­ганської війни. Але час непідвладний викреслити з нашої пам'яті приклади мужності і вірності військовому обов'язку синів своєї Батьків­щини, які з честю виконали свій військовий обов'язок, стали гідним прикладом людської мужності та героїзму.

Тож запрошуємо на сцену наших земляків - воїнів афганців:(називає прізвища ім’я  та по батькові)

( дівчатка в українських костюмах вручають воїнам квіти і проводжають їх на сцену)

 ВЕДУЧА:   Доземний уклін вам, дорогі ветерани-інтернаціоналісти, великого людського щастя, добробуту, благополуччя в кожну оселю, довгих щасливих років життя під безхмарним мирним небом.

В цей день до вас, дорогі ветерани-інтернаціоналісти, звертаються  керівники… ( області , міста, району, села)

(по закінченню виступів, мистецький дарунок від аматорських колективів клубного закладу)

 ВЕДУЧИЙ:   15 лютого 1989 року із Афганістану виведені останні радянські війська. Через афганську війну пройшли 160375 українців, рідна земля

втратила 3360 своїх синів, 80 пропало безвісті, поранених 8тисяч, інвалідами вийшли з цієї війни 3560 чоловік. ( називає земляків, які не повернулися з Афганістану)

ВЕДУЧА:

Чекала мати,

Так чекала сина!

Цвіла в дворі у матері калина,

Додолу стиглі ягоди ронила...

Та де ж у неї бралась тая сила –

Вже й після похоронки ждати сина!?

У снах не раз побачений і згаданий

Десь на чужому полі він поранений,

І кличе маму дать води напитися.

Довіку сон той буде мамі снитися.

Він знов безсонням в шибку стукає

І серце материнське повнить мукою.

ВЕДУЧИЙ:    Вони вічно живуть у люблячих, палких материнських серцях.

В пам'ять про загиблих наших земляків.

Поставте скибку хліба на стакан

I голову схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

          Хвилина мовчання !!!

Найдовша, найтихіша, найсумніша, найтяжча хвилина.

Хвилина мовчання !!!  (хронометр відбиває хвилину)

ВЕДУЧА:   Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов.

(ведуча звертається до земляків-воїнів афганців)

 Ви, шановні друзі, як ніхто знаєте справжню ціну війни і миру. І як ніхто вмі­єте дорожити сьогоднішнім днем, усвідомлювати свою відповідальність за майбу­тнє, і патріотизм для вас - не порожній звук.

( виступи воїнів афганців)

 ВЕДУЧА:   Мені хочеться, щоб поезії, пісні, розповіді, спогади вистраждані в Афганістані, пройшли крізь наші серця.

         Найстрашніше у світі - це війна, вона, як злочин, що не спокутується перемогою.

Та вже і сьогоднішньому поколінню, на жаль, доводиться воювати за свої ідеали.

ВЕДУЧИЙ:    Наш складний час,  пов’язаний з  військовими  подіями на Сході  України, сколихнув небачену хвилю народного патріотизму.

 Воїни - учасники АТО  беруть за приклад героїзм визволителів Другої  світової та воїнів - інтернаціоналістів  .

ВЕДУЧА:   Нашим землякам, українським воїнам, хочеться побажати бути сильними, нескореними, мужніми, а головне здоровими і щасливими. Всіх їх ми з нетерпінням чекаємо додому з перемогою.

(ведуча запрошує земляків - воїнів афганців зайняти почесні місця в залі)

( далі за окремою програмою тематичний концерт)

ВЕДУЧА:   Щоб мати майбутнє, варто пам’ятати і шанувати своє минуле, яким би гірким воно не було.

Наше зібрання хочеться завершити такими словами:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

         як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

         любіть у годину негоди.

        Між братніх народів,  мов садом рясним,

                 сіяє вона над віками…

        Любіть Україну всім серцем своїм

                 і всіми своїми ділами.

     Дякуємо всім, хто сьогодні був з нами. Та ми з вами не прощаємось, а лише говоримо: « До побачення, до нових зустрічей!».

Матеріал підготувала завідуюча сектором

відділу культурно-освітньої роботи та

організації дозвілля Семенко Н.В.

Використані джерела:

Копан,Лідія.Дорога, з якої повертаються не всі: (до річниці виведення радянських військ з Афганістану): урок-реквієм /Л.Копан,О.Яловчук // шкільний світ.-2015-лют.(№3)- с.34-40

Колесник,Оксана. Коли наступає хвилина мовчання…: позакласний  захід /О.Колесник// профтехосвіта.-2015.-№1.-с.20-23

В.Сосюра  /Любіть Україну, як соне, любіть…/

Сценарії з досвіду роботи: Котелевського , Карлівського  районних будинків культури.