Комунальна установа

«Обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи»

Полтавської обласної ради

«Розквітай же, рідна українська мово!»

(на допомогу працівникам клубних закладів -

примірний сценарій тематичного вечора)

Полтава – 2016

«Розквітай же, рідна українська мово!»

(на допомогу працівникам клубних закладів -

 примірний сценарій тематичного вечора)

Сцена прикрашена квітами, рушниками. У центрі на заднику сцени слова «О слово рідне, що без тебе я!». ( Д. Павличко).

На сцену виходять ведучі.

ВЕДУЧИЙ: Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними волелюбними предками.

Коли до серця крадеться тривога,-

За долю України я боюсь,-

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей...

О Боже мій, Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя, день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Коли до серця крадеться тривога,-

За долю України я боюсь,-

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

ВЕДУЧА: Мова - це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

ВЕДУЧИЙ: Ми переконані, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, української пісні.

(Номер худ. самодіяльності, виконується пісня «Мово рідна моя, не мовчи»

сл. Н. Красоткіна, муз. Н. Красоткіна).

ВЕДУЧА: Тож запрошуємо всіх вас на свято української мови, яка є міцним корінням нашої вічно-живої культури.

ВЕДУЧИЙ: Наш земляк, відомий український письменник Панас Мирний писав:«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

ВЕДУЧА: У світі існує понад 6 тисяч мов. Кожна мова неповторна. Як не існує веселки без різнобарв’я кольорів, так не існує людства без барвистого вінка мов, однією з кращих квіток якого є наша українська мова - державна мова України.

(Ведучі залишають сцену).

(Номер художньої самодіяльності, виконується пісня «Моя Україна»

сл. Рибчинського, муз. Н. Петраша).

(Виходять учні-читці).

 І - учень:

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має…

ІІ - учень:

У тій мові ми співали,

В ній казки казали,

У тій мові нам минувшість

Нашу відкривали…

ІІІ - учень:

Мова кожного народу

неповторна і - своя;

в ній гримлять громи в негоду,

в тиші - трелі солов’я.

ІV - учень:

На своїй природній мові

І потоки гомонять;

Зеленклени у діброві

По-кленовому шумлять.

V - учень:

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту - на віки -

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

VІ - учень:

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина - так, як мати, -

Мова в кожного із нас.

  (Учні залишають сцену)

  (Виходять ведучі)

ВЕДУЧИЙ: Золота струна мови - символ таланту, краси і добробуту народу. Вона піснею бринить у його душі, барвисто квітує на рушниках та килимах, дивує вигадливістю кольорових мініатюр на писанках, але найголосніше озивається в пісні.

  (Номер художньої самдіяльності, виконується пісня «Наша мова»

сл. Ю.Рибчинського, муз. І. Демарів).

ВЕДУЧА: Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова - це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова. Де б не проживали представники української діаспори: в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді,- скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український родовід серед інших національностей. На весь світ стало відомим ім’я Петра Яцика, українського мецената з Канади, який започаткував проведення Міжнародного конкурсу знавців української мови, спрямованого на пропаганду і підтримку розвитку української мови.

 (Номер художньої самодіяльності, виконується пісня «Рідна мово»

сл. Г. Вієру, муз. П. Дворського).

ВЕДУЧИЙ: І як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом нам даній землі, в час, коли постала, як благословення Боже, вимріяна Шевченком незалежна Україна, в час, коли ми маємо здійснювати мрію Кобзаря -об’єднатися в одну велику сім’ю, ім’я якій - українська нація, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного коріння. Нерідко ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці Павла Глазового «Кухлик».

   (Учасник худ. самодіяльності читає гумореску).

   (Виходять ведучі).

ВЕДУЧА: Історiя кожного народу має героїчні й трагiчнi, щасливi й нещаснi сторiнки. На долю України випали великi поневіряння: турецько-татарськi орди, польськi феодали, росiйський царизм хотіли поневолити наш народ. Забороняли мати власну iсторiю, культуру, мову.

Ведучий:

Мово рідна! Мово невмируща!

Нездоланна в просторі віків!

Ти потрібна нам, як хліб насущний,

Як дарунок вічний прабатьків.

Знаю: вороги не раз топтали

Нашу мову упродовж віків,

«Рідні» доморощені вандали

Поклонялись мові чужаків.

...Той, хто рідну мову забуває,

Всіх продасть: і матір, і дітей.

Той Вітчизни рідної не має

І повагу втратить у людей.

ВЕДУЧА: Почуйте, друзі, крик згорьованої душі україн­ських поетів, зойк їх зраненого серця, відчуйте їх болі у своїй душі - і згадайте, що ми українці, нащадки козацького роду, а не хохли без роду і племені.

      (Учасник художньої  самодіяльності читає вірш Ю. Шкрумеляка «Молитва     за рідну мову»).

ВЕДУЧА: Українська література має свою могутню класику визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського. Золоту скарбницю рідної мови збагатили відомі майстри художнього слова - українські письменники: Ліна Костенко, Василь Симоненко,  Олесь Гончар, Павло Загребельний, Дмитро Павличко, Іван Драч, а також наші земляки Борис Олійник, Олександр Білаш, Михайло Шевченко, Дмитро Луценко. Прислухаймось до чарівних звуків, материнської лагідності і доброти, мудрості земної, втілених у поетичне слово.

     (Учасники художньої  самодіяльності виконують пісню «Рідна мати моя»

сл. А. Малишка муз. П. Майбороди)

 ВЕДУЧИЙ:  Мова - це показник культури людини. Недаремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив». Зречення рідної мови в наслідку призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.

Не грайся словом. Є святі слова,
Що матері з доріг вертають сина.
Спіши до неї, доки ще жива,
Допоки розум і допоки сила.
Знайди те слово - вічне і земне.
За часом час нам світ перестилає.
Минуще все. Лиш слово не мине
І та любов, що смертю смерть долає.

ВЕДУЧА: Українська мова створила українську народну пісню. Вона піднесла мову до чарівних висот, розкривши все її багатство і красу. Мабуть, не існує такого куточка Землі, де б не лунала українська пісня.

ВЕДУЧИЙ: Таких чудових пісень, цих перлин світового мелосу український народ витворив тисячі, а якщо точніше - більше 300 тисяч. У народних піснях, на витворах красного письменства од віків стугонить висока ідея глибокої синівської любові до рідного краю, до неньки -України. Народна ж пісня жива доти, доки жива її першооснова - мова.

(2-3 твори у виконанні фольклорного колективу).

ВЕДУЧА: Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.

ВЕДУЧИЙ: Сьогодні ще актуальніше звучить голос нашого відомого поета Василя Симоненка «Без мови, без святості душі, без думки про завтрашній день немає громадянина».

   (Учасниця художньої самодіяльності виконує пісню «Звучи, рідна мово»

сл. А. Демиденка муз. О.Семенова.

   (Виходять ведучі).

ВЕДУЧА:      Будь прихильною, Матінко Божа!

                        Жити праведно в світі навчи!

                        Щоб світила нам зірка погожа.

                        Мово рідна моя, не мовчи!

ВЕДУЧИЙ:   Матір Божа, свята і єдина,

                        Дай нам щастя, любові й тепла!

                        Щоб квітуча моя Україна

                        Рідну мову, як стяг, підняла!   

ВЕДУЧА: Ось і добігає кінця наше свято.

ВЕДУЧИЙ: Та знаємо ми - українці - велика родина,

                        І мова, і пісня у нас солов’їна.

     (На стишеному фоні пісні «Україна» на сл. та муз. І. Федишин).

Ведуча: На все добре, до нових зустрічей!

Матеріал підготувала методист

відділу культурно-освітньої роботи

та організації дозвілля                                                                                     Л.О. Ткач

Використана література та інтернет – джерела

1.Барабаш О.Д., Калуська Л.В., Яновська О.В.   Свята і розваги навчально – методичний посібник. Освіта, 1995.- с.103-105.

2. Красовнидський М.Ю.  Виховна робота в школі. Освіта, 1992.

3. Цибульська Б. Моїй Україні: збірка поезій.

4. Українські пісні - Електронний ресурс: http://www.pisni.org.ua/songlist/