Block
  • 3316

«Письменниці та поетеси Полтавського краю» – примірний сценарій проведення тематичного заходу на відзначення талановитого жіноцтва Полтавщини

 

Приміщення, де планується провести мистецький захід тематично оформлене

Ведуча:

Доброго дня, шановні Пані!

Цього теплого весняного дня, ми зустрілися щоб вшанувати наших мисткинь слова, поетес та письменниць Полтавщини. Наче сама Україна, вони білими крилами поезії зберігають традицію Українського слова та передають його з покоління в покоління.

Розпочнемо наше урочисте свято Державним Гімном України.

(Звучить Гімн України)

 

Ведуча:

Сьогодні до нас завітала творча інтелігенція району, це – вчителі, письменниці, поетеси, співачки та журналістки. Усі вони невтомно працюють на невидимому фронті, відстоюючи чистоту та правильність рідної мови, навчаючи, співаючи та закохуючи у неї.

Тож, для Вас, дорогі мисткині слова, виступ талановитої зірки нашого краю, привітаймо її гучними оплесками!

(виконується пісня «Дівчина весна» сл. Юрія Рибчинського, муз. Ніколо)

 

Ведуча:

Наша земля багата талантами, вихідці з Полтавщини поширюють ліричність жіночої душі в Україні та за її межами.

Автор – живе лише тоді, коли його читають.

Творчі доробки наших письменниць, які популяризують красу народного українського слова, перекладають на різні мови та видають провідні українські друкарні, тому сьогодні на наше свято завітали почесні гості що допомагають та підтримують обдарованих у літературному мистецтві жінок.

Саме їх, наших почесних гостей, я запрошую на сцену для привітань.

(На сцену для урочистого слова піднімаються шановні гості: директори приватних підприємств, господарств, сільський голова, керівники району, інші високоповажні особи)

 

Ведуча (за кулісами):

Дякуємо, наші дорогі гості, а ми продовжуємо вшановувати таланти нашого району. Поспішають радувати віршованим подарунком Ваші колеги по перу.

(декламування вірша авторства місцевого поета)

 

Ведуча:

А є чим відповісти у цій поетичній дуелі і нашим Панянкам?! Вітайте на сцені найвідомішу письменницю краю, жінку, що вже багато років дарує нам перлини українського слова на сторінках своїх літературних видань, незрівнянно талановиту письменницю, що зачитає нам уривок з нової, ще не виданої книги.

(письменниця зачитує фрагмент з розповіді під фонову музику )

 

Ведуча:

Ви не тільки майстрині слова, а насамперед – жінки! Дитячий гурт бажає привітати Вас, не осудіть суворо, адже вони тільки починають свої кроки у ліричному жанрі. Свічка любові до рідної мови, що Ви запалили в їхніх душах тепер не згасне ніколи.

(виступ дитячого колективу з піснею або віршом. Наприклад – пісня на вірші Ліни Костенко «Буває мить якогось потрясіння»)

 

Ведуча ( на фоні ліричної музики):

Народ — творець і вічний, невтомний збагачувач, удосконалювач своєї мови; народна словотворчість — невичерпне, криштально-чисте джерело цього збагачення й удосконалення. Ви, любі жінки, збагачуєте літературну скриньку Полтавщини не тільки гарним словом але і своєю вродою.

(Виступ художньої самодіяльності)

 

Ведуча:

Ми прагнемо того дня, коли нам не доведеться розділяти митців та мисткинь, письменників та письменниць, співаків та співачок – адже кожна жінка не гірше чоловіка розуміє, що любов та горе завжди йдуть рука об руку. Жінка як ніхто охоплює складність і проникає під шкіру людської думки з пронизливою гостротою.

(Декламування вірша Євгенії Люби під ліричну музику)

 

Знаєш, спочатку осінь надходить у наших снах,

Спускається серед ночі на снів золоті фіорди,

І стерта обшивка неба – поблякла голубизна

Нагадує вже на ранок старі та побиті Форди.

 

Ґрунт повільно вертає останнє своє тепло –

Це як прикласти руку, а потім її відняти,

І все, що між нас було, і все, чого не було

Ляже тепер надійно під жовто-багряні мати.

 

Кажуть, зима – в повітрі, кажуть, вона, зима

Зріє в температурі: на ранок-бо та від’ємна.

В білу небесну постіль заводить нитки димар –

Це як любов між нами: місцями вона взаємна.

 

Наприклад, у тому місці, де ляже твоя рука,

І я відчуваю згодом: поверхня лишилась тепла,

І там, де триває довго, летюча і нетривка,

Ніжність, коли ти поряд, схожа на перші стебла.

 

Я знаю: ми врешті вийдем із темно-багряних рік,

Які нам лишила осінь і вірні її повстанці.

…Я тихо проходжу поряд – ти очі відводиш вбік.

І я не дивлюсь, а тільки стискаю до хрусту пальці.

 

Ведуча:

Вже наступає прохолодний вечір, і все навколо стишується…

Це саме час коли приходить натхнення…

Втомлені земними клопотами, жінки сідають під захід сонця та розправляють крила, подаровані їм Богом.

Ми щиро дякуємо Вам за теплі вірші що ми зачитуємо коханим, за мудрість яка не залишає нас самих у часи смутку, та за щирість, що оголяє наші серця.

За це Вам низький уклін!!!

 

 

 

 

 

 

Свиридюк О.О.

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1.     Народна творчість та етнографія, 2, 1965, 35

2.     Євгенія Люба. Збірка поезій «Змієлов»