Сценарій до дня пам’яті 33- річниці Чорнобильської катастрофи.

Весни обірване суцвіття,

Ядуче полум’я

І смерть…

Останній тиждень

Того квітня

І найстрашніший в світі

Герць.

                                                                                 В. Колесніков                       

       На фоні мелодії «На Чорнобель журавлі летіли» ведучі говорять текст (кількість ведучих визначають організатори заходу)

26 квітня 2020 року виповнюються 33 роки після дня трагедії  Чорнобильської катастрофи.

        Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали сюди від усюди, щоб набратися здоров’я, подихати цілющим повітрям. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить… У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983-й рік стали до ладу 4 енергоблоки. Приступили до будівництва п’ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводої річки.

Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню. Саме в таку з ночей, 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном над четвертим реактором Чорнобильської електростанції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву. Вогонь гасили до 5-ї години ранку. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) 26 квітня 1986 р. – найбільша в історії людства техногенна катастрофа.

На березі Прип’яті спить сатана,

прикинувся, клятий, сухою вербою.

На березі Прип’яті – березі – на –

ріки, що колись була голубою.

Стоїть йому атомна чорна свіча.

Лежать йому села в біді і розрусі.

Уп’явся в пісок пазурями корча,

свистить йому вітер в дуплястому вусі.

Він скрізь по хатах понаписував мат.

Ікони покрав. Загубив респіратор.

Тепер захотілось йому подрімать.

Оце його царство. Він тут імператор.

Той чорний реактор – і пекло, і трон.

Він спить на піску, підібгавши коліна.

І сниться йому в ореолі ворон

вже вся Україна, вже вся Україна…

      Та засурмив третій Ангел, і впала з неба велика зоря, що палала, мовби світильник, і рухнула на третину рік та на джерела води.  Ймення цій зорі “Полин”, і третина води стала, як полин, і багато людей померло від води, тому що вона стала гіркою. Ці слова ми знаходимо в книзі одкровення Івана Богослова. Та чи здогадувались жителі Чоронобильської зони до 1986 року, що ці пророчі слова написані саме про їх рідний дім, в якому пропливали буденні радості і ніщо не віщувало біди.

Не стало села. Є хати і хліви,

І сива, пекуча сльоза на щоці,

І розпач, що гостро торкнувся грудей, —

Село ще стоїть, та не має людей.

Болючу дорогу обрали вони,

Ростуть на городах густі бур’яни.

Та пустка і тиша безлюдним крилом

Зриває останню політку житла…

На карті Вкраїни не стало села.

Пісня «Чорнобильська біда»

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров на твоєму обличчі.

До теперішнього часу не існує єдиних даних щодо кількості людей, які загинули чи згодом померли від наслідків вибуху на ЧАЕС. Так, німецькі представники організації «Лікарі світу за запобігання війні» тільки серед ліквідаторів нарахували 50–100 тис. смертей, оцінивши загальну кількість жертв у 246 тис. осіб. За іншими даними загальна кількість постраждалих оцінюється у 540–900 тис. осіб. Нині, від двох до семи мільйонів людей продовжують проживати на територіях з підвищеною радіоактивністю. У 20 тисяч з них діагностується рак щитовидної залози.

  Чорнобиль – це страшний, повчальний урок для всього людства,

Від того страшного дня минуло багато літ. Чорнобиль змінився. У зону відчуження повернулись поодинокі старожили. На сьогоднішній день тут проводять короткотривалі екскурсії, у яких розкриваються таємниці Чорнобиля – події та зони, де можна побачити і зрозуміти невидиму і підступну радіацію, і, більш того, навчитися її перемагати.

Хай стане мир міцніший устократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль — попередження небат,

Його уроків людство не забуде.

«Воно, мабуть, ночами оживає

містечко наше — в світу на виду…

Там наші сни, мов хмари ті, бредуть

і місяцевим сяйвом вікна мають…»

Та той страшний день невпинно наближався.

Роки пливуть, але гіркота Чорнобиля не вщухає. Приблизно 200 тис. евакуйованих додому так і не повернулись. І хто зна, чи цей мальовничий куточок ще раз відчує людський гомін та сміх і порине у буремний світ життя.

Час лікує, проте час і руйнує. Чи зможе Чорнобиль повернути своїм дітям усе те, що вони втратили. Будинки у руїнах, вітер свище у порожніх вікнах і час від часу поскрипує дверима та віконними рамами. Здається, цей світ відданий назад природі, яка знову відвойовує у людей свої законні території. Сьогодні це не важливо. Якщо природа здатна відновити чистоту повітря і води, то люди з вдячністю схилять перед нею голови.

 Кажуть, час лікує. Через 24 тисячі років людство зможе забути про ту «мирну» атомну катастрофу, тому що це – час повного розпаду стронцію й цезію. З них ми прожили 33 років.

(вірш Б. Олійник)

Живі і мертві… всі відважні

Вітчизни-матері сини.

Людське життя, мов цвіт черешні,

Осипалось… не з їх вини!

Нам горе люте миром перебути,

Нам поховати зло в бетон і бронь,

І – не забути! – доки світ і люди,

Синів землі, що відвели вогонь.

Ми пропонуємо вашій увазі  короткометражний фільм «До 33-річниці Чорнобильської трагедії»

 Мабуть в Україні немає жодного населеного пункту де б не було меморіалу, пам’ятника чи  знаку, що засвідчує нашу пам'ять про Чорнобильську трагедію. Це своєрідні дзвони, що нагадують нам про людський подвиг.

 Запрошуємо присутніх покласти квіти до пам’ятного знаку жертвам Чорнобильської трагедії.

Звучить «Реквієм» Моцарта.

Починається церемонія покладання квітів.

Книги : Алексієвич, Світлана Олександрівна. Чорнобиль: Хроніка майбутнього [Текст]: короткі розповіді / Світлана Алексієвич; пер. Оксана Забужко, – К.: ФАКТ, 1998. – 194 с.

Колесников С. В. Весни обірване суцвіття [Текст]: вірші. – Кіровоград: Державне центрально-українське видавництво, 1995. – 48 с.

Костін, І. Ф. Чорнобиль [Текст]: сповідь репортера / І. Ф. Костін.

Борона, Д. Чорнобиль [Текст]: вірш / Д. Борона // Слово і час. – 2013. – 23 квітня. – С. 1.

Єременко, О. З відстані болю: до пломінця Чорнобильської свічі [Текст]: пекельний рай у повісті Катерини Мотрич "Політ журавлів над нетолоченими травами"/ О.Єременко// Українська література в загальноосвітній школі. – 2012. – № 11. – С. 8-11.

Дубовик Н.М.