Block
  • 8459

Комунальна установа

«Обласний Центр народної творчості

та культурно-освітньої роботи»

Полтавської обласної ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Назавжди в наших серцях»

 

(методичні рекомендації для клубних закладів області щодо проведення заходів до Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Полтава

2020 рік


 

Вступ: Національно-патріотичне виховання в сучасному світі займає особливе місце, адже сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на землі. Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, національне та громадянське виховання. Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання почуття патріотизму як базової якості особистості.

Патріотизм – це основа, головний критерій оцінки громадянської свідомості, ступінь її розвиненості. Його змістом є почуття любові до Вітчизни, до України, відданість їй, народу, гордість за його минуле і сучасне, прагнення захистити інтереси українців.

Мета заходу: заходи проводяться з метою гідного вшанування пам'яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві та підтримки громадських ініціатив.

Історична довідка: Саме 29 серпня 2014 року в Іловайському котлі загинуло найбільше бійців за весь час війни на Донбасі. За результатами розслідування Генпрокуратури головним винуватцем Іловайської трагедії є військове командування РФ.

Серед загиблих – славні сини Подільського краю, безсмертний подвиг яких золотими літерами вписаний у літопис української бойової слави, у літопис людської мужності і відваги.

До Дня пам’яті захисників України наукова бібліотека презентує серію видань Заслуженої журналістки України Станіслави Старостіної про героїв Небесної Сотні та героїв-подолян, які брали участь в Антитерористичній операції. Відзначати День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, 29 серпня, указом №621/2019 від 23 серпня 2019 року, постановив президент Володимир Зеленський. Цю дату було обрано, оскільки 29 серпня 2014 року – день, коли на Сході України загинула найбільша кількість українських військових.

Рекомендується розробити й затвердити комплексний план заходів з належним вшануванням пам'яті полеглих воїнів:

- заздалегідь сповістити керівників структурних підрозділів сфери культури про проведення загальної спільної, об’єднаної хв. мовчання з уніфікованим часом;

         - у місцевій бібліотеці провести урок пам’яті «Честь і слава українським захисникам», де запрошені гості познайомляться з тематичним стендом, оформленим до Дня пам’яті захисників України загиблих в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. На урок запросити гуртківців, колектив будинку культури, представників селищної ради та вокальний ансамбль, який прикрасить урок тематичними піснями, доторкнувшись глибин людської душі;

- на подвір'ї місцевої школи, де встановлено меморіальну дошку загиблим учасникам бойових дій, що поклали своє життя за свободу і незалежність батьківщини, провести урочисті збори, запросити родини загиблих, щоб подякувати та низько вклонитися за синів-захисників. На їх прикладі не треба докладно пояснювати, що таке Батьківщина, вчити патріотизму, любові до співвітчизників і людському співчуттю, це є обов’язком кожного громадянина. Такі подвиги надихають інших, стають прикладом відданості своїй Батьківщині.(покладання квітів до меморіальної дошки герою);

- працівникам будинку культури та місцевої сільської ради організуватися для покладання квітів на могили загиблих односельців, які віддали свої життя за свободу та незалежність Батьківщини. Пом’янути хвилиною мовчання героїв, загиблих в зоні проведення Антитерористичної операції та Операції Об’єднаних сил, схиливши голови;

- для односельців в районному будинку культури провести історичну годину «Назавжди в наших серцях». Підготувати фотовиставку, залучити до мистецького заходу учнів школи. Під час Хвилини мовчання в пам’ять загиблим героям запалити свічки. Розповісти про історичні події тих днів та показати книги і газети, де розповідається про місцевих жителів, які стали героями посмертно. Провести майстер-клас з виготовлення соняшника – символу пам’яті загиблих захисників під назвою «Вічна пам'ять і слава героям»;

- також в цьому році в Україні планується встановлення зменшених копій Державного Прапора на усіх могилах захисників України; рекомендуємо використати цю інформацію на місцевому рівні.

 

Організовуючи такі заходи, ми виховуємо глибокі патріотичні почуття, відчуття причетності і відповідальності за все, що відбувається в країні, вдячність тим, хто віддав за неї життя; формуємо активну громадянську позицію підростаючого покоління щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів, повагу, толерантність до інших народів, віру в краще майбутнє України.

 


 

Список використаної літератури:

 

1.     Загородня А. Сучасне розуміння патріотичного виховання молоді // Теорія та методика управління освітою. – 2013. – №10.

2.     Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави //Педагогічна газета. – 2000. – № 6 (72), червень. – 6 с.

3.     1. Ловягін А. В. Як написати професійний сценарій Методичний посібник з основ сценарної

4.      МОН [Електронний ресурс]. – 2019. – Режим доступу до ресурсу:

5.     http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/metoduchni.html.

6.      Вірші про воїнів АТО [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу до ресурсу:

7.     http://ogo.ua/articles/view/2015-09-02/66462.html.


 

Рекомендований фрагмент сценарію:

 

(На музичному фоні звучать слова ведучих)

 

Ведуча: Вітаємо вас на урочистостях на честь мужніх доблесних воїнів, які героїчно загинули, захищаючи рідну землю і кожного з нас, на буремному сході України.

 

Ведучий: Сьогодні тут присутні родини загиблих військовослужбовців та учасників добровольчих формувань. З метою гідного вшанування їх пам'яті ми проводимо цей захід. Як відомо, наприкінці серпня 2014 року українські військові потрапили в оточення під Іловайськом Донецької області. Тоді бойовики обстріляли коридор, яким за домовленістю мали виходити українські бійці. За офіційними даними, навколо Іловайська і в самому місті загинули 366 українських бійців, ще 429 дістали поранення, 300 потрапили в полон, 84 досі вважаються зниклими безвісти.

 

Ведуча:

Хрести дубові туляться в берізках,

Квітує поле в пахощах медове.

Прославши скатерті при обелісках,

Своїх солдатів поминають вдови.

А мій пропав десь безвісти, не знаю,

Чи хоч над ним горбочок нагорнули?

Як я ж тепер чужих тут поминаю,

Щоб і мого десь люди пом’янули.

 

Метроном, хвилина мовчання

 

Звучить пісня С. Вакарчука «Не твоя війна», яка супроводжується кадрами на екрані про місцевих героїв

 

Ведучий:

 Особливими духовними символами стали для нас Держаний Герб і Прапор України. Не тільки на вустах, а й у серцях відлунює кожне слово нашого Державного Гімну як символу багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність. Сьогодні маємо за честь виконати Державний Гімн України.

 

(Звучить аудіозапис Гімну, до його виконання долучаються всі присутні).

 

Ведуча:

Нам, незборимим, жити у віках,

Ми сильні духом, в прагненнях єдині.

У кожного з нас квітне на вустах:

Героям слава! Слава Україні!

Де єдність, віра, праведна любов, –

Народ незламний і міцна держава.

Ми разом промовляєм знов і знов:

Вкраїні слава і героям слава!

 

(Звучить пісня «Розкажу про Україну» (муз. О.Злотника, сл. О. Вратарьова).

 

Ведучий: Герої йдуть під кулі і снаряди не по владу та не за гроші, демонструють нам, своїм співвітчизниками, усьому світові, що справжні герої серед нас є, що український народ заслуговує на кращу долю.

Світла пам’ять кожному, чиє життя обірвалося на війні, а нам, живим, треба вірити і робити все для того, щоб перемога таки прийшла в країну, в серце кожного. І пам'ятати: Україна в нас – одна на всіх.

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

 

Авторські вірші для заходу

 

Український метелик

 Невже народ мій – новороси,

Моя земля – не Україна?

Що може бути більш болючим,

Щоб нас поставить на коліна.

 

 Степи широкі й полонини,

Глибокі шахти на Донбасі,

І Чорне море, й гори Криму –

Усе держава славна наша!

 

І споконвіку тут існує

Народ, що за свободу б’ється

І не вмирає під шаблями,

А трудиться, росте, сміється,

 

Його бажанню краще жити

Позаздрить будь-яка країна.

І навіть та, що нас сьогодні

Уперто ставить на коліна.

 

Ніхто вже сумніву не має:

Ми – українці, вільні люди!

І з нами наша правда й сила!

Й допоки світ стоїть, так буде!

 

Адамович Анастасія (м.Пологи) Воїнам, загиблим 05.04.2015 року в селі Широкине

 

Вчора сміялися і обіймали

Сьогодні вас, браття, уже нема...

Мабуть, тому й повернулась зима

в наші принишклі одразу квартали.

А я ж вам так любо та й ніс надію,

Огранену в рими. І все дарма!

Може, сильніша за віру пітьма?

Може, молитва уже не діє?

Боже, прости мені й запереч –

знаком любові розбурхай вись ти!

«Лахи продайте й надбайте меч!» –

ти ж нам сказав у ці дні колись-то.

Земле моя – Гетсиманський Сад!

Вірних уже ми скількох проспали?!

Воїни-соколи – серед палу...

зламано крила … до брата – брат...

Чом же напуть ви моїх не дослухали,

чом не повірили в Слово, сини?

Завтра весна прийде полем-луками

навіть у чорні безмежжя війни.

Наша мета і священна й свята!

Вже Великдень наш – не за горою.

Скаже Народ: «Не вмирають герої!»

й станете ви ще од смерті вище –

станете ви ще обіруч Христа.

 

О. Гончаренко

              Голуби

В мами серце чомусь так боліло,

Німо билося у тривозі.

І подумати, бідна, не сміла,

Що біда в дім уже в дорозі.

 

А з Гуляйполя, з Гуляйполя

Чорним вороном звістка летіла:

Біль зламав колись сильну волю,

Обпалив він синочкові крила.

 

Чиясь байдужість і чорна зрада

Клювали поранене серце,

Не шукав ніде ради-поради...

Й хлюпав біль, як вода з відерця.

 

Тепер приходить лише в снах

До матері на погостини:

Його душа в далеких небесах,

Та ненька все чекає СИНА...

 

«Ти не страждай, матусю, я прошу,

Моя подруженька надійна,

Живи на цьому світі без плачу,

Мені тут затишно й спокійно.

 

Я голубом до тебе прилечу

І заберу твої тривоги,

У Бога я прощення попрошу,

Що обірвав життя дорогу.

 

Не забувай, матусю, і люби,

І вчинки праведні мої згадай,

Як прилетять до двору голуби –

Ти радо, як гостей, їх привітай».

 

О доленько важка й святая!

У матінки надію не убий!

Щоранку сина виглядає,

А прилітають білі голуби...

Наталія Коростильова

 

Перед іконою я стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

І помолюсь за рідну Україну,

За тих солдатів,

Що полягли в жорстокому бою.

Солдате український, я за тебе

Щодня благаю Бога і молю,

Щоб захистив жовте поле, синє небо,

І щоб живим лишився ти в бою.

Перед солдатом стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

За те, що захищає Україну

В запеклому жорстокому бою.

І вірю я: настане день розплати,

Господь засудить наших ворогів,

В огні пекельному довічно їм палати,

Бо прокляли їх українські матері.

І пам’ятник величний звести треба

Тим, хто Україну так любив свою,

Життя віддав за жовте поле, синє небо

В запеклому жорстокому бою.

 Людмила Удіванова (м. Бердянськ)

 

Материнська порада

 

 Під вікном калину матуся саджала,

Єдиного сина на фронт проводжала.

Поруч наречена сльози проливала,

А вона їм чемно пораду давала:

— Розквітай, калино, пишною, стрункою,

Ти чекай, дівчино, мого сина з бою.

Я старенька, хвора, може, й не діждуся.

Хай обійде горе, за це і молюся.

Ще я, діти, маю вас благословити;

Щиро вам бажаю у коханні жити.

В радості чи в горесті, в багатстві чи в бідності,

Не втрачайте совісті та людської гідності.

Борися, мій сину, за Землю Священну,

За милу дівчину свою, наречену.

Хай тебе у битві куля не дістане,

А моя молитва – оберегом стане.

Випала, солдате, тяжка тобі доля,

В бою здобувати для Вкраїни волю.

У лиху годину захисти державу.

Слава Україні і Героям Слава!

 Михайло Слабоус (м. Приморськ)

 

Я йду по рідній спаленій землі,

 

Я йду по рідній спаленій землі,

Дивлюсь в її озера, наче очі:

Вони і на поверхні, й в глибині

Тепер такі сумні, мов небо ночі.

 

І сонце раптом зникло за дощем,

За хмарою, що сунеться зі сходу.

О боже мій, все спалено вогнем!

Земля вмирає, висихають води.

 

За що нам, доле, посилаєш смерть?

Йдуть парубки, щоб згинути навіки,

А крові не поменшало й на треть,

А тільки більше розлилися ріки…

 

Усі стежки травою поросли,

Усі домівки рідні геть розбиті.

А ми ж там народилися, зросли,

А ми ж жили там радісні і ситі.

 

Тікати треба, рятувать дітей,

Щоб вороги нас вдома не спіткали.

Та серце проти – рветься із грудей:

На чужину не йде, – ми ж тут зростали!

 

Не в силах ми покинути свій край

Та зрадити свою єдину мати.

Наш тихий ліс та наш квітучий гай

Не в силах ми лишити тут вмирати!

 

 

Нехай колосся впало до землі

І посіріло наше синє небо,

Ми, Україно, діти всі твої,

Ми як один загинемо за тебе.

 

Ми станемо стіною перед тим,

Хто йде на нас, щоб нами володіти.

Ми не дамо нікому тут пройти,

ми не дамо нечистій силі жити.

 

Її ж бо чорт безжалісний веде.

Наш ворог – злий і розуму не має:

Ні слави він, ні щастя не знайде

Там, де старанно так його шукає.

 

Я йду по рідній спаленій землі,

І богові молюсь за Україну.

Її лихі прокляті москалі

НІКОЛИ не поставлять на коліна!

Марія Озерянко, 2015 провідний методист ОЦНТ КОР м.Полтава

 

Росіє, братський наш народе

 

     Росіє, братський наш народе,

     Сичиш крізь зуби, що не бив.

Хто ж плюнув в наші чисті води

І димом землю устелив?

 

Допомогти нам хочеш, друже,

В такий важкий і темний час?

До допомоги ми байдужі,

Коли ця «поміч» йде від вас.

 

Якби змогли – побудували б

Між нами міцную стіну,

Щоб ви вже не допомагали

Нам пережити цю війну.

 

В нас гинуть мужнії солдати

Від ваших пострілів добра.

Вже не діждуться їх дівчата,

Від крові й сліз земля сира.

 

Хіба ж ми браття після цього?

Ви – вороги на цій землі.

Тарас Шевченко правду мовив:

Лихії люди москалі.

 

Вже й похилилася калина,

Зів’яла наша бузина,

Та не здається Україна.

Нас не зламає ця війна.

 

Хіба ми вас про те просили,

Щоб ви накликали пітьму?

Спасибі, дружняя Росіє,

За смерті, сльози та війну.

Озерянко Марія, 2014 провідний методист ОЦНТ КОР м.Полтава

 

 

Методичні рекомендації підготувала

зав відділом ОЦНТ КОР – Н.М.Дубовик

(0532)56-25-89