Сценарій свята присвячений Всеукраїнському Дню бібліотек «Неопалима Купино! Моя бібліотеко! Ти мудрість всіх віків, хранителька добра!»
Сценарій свята присвячений Всеукраїнському Дню бібліотек
«Неопалима Купино! Моя бібліотеко!
Ти мудрість всіх віків, хранителька добра!»
У фойє РБК розгорнута книжково-ілюстративна виставка – «О, Книго! Пресвята богине! Народу й роду берегине!»
Сцена святково прибрана квітковими корзинами, кольоровими кульками. В кутку сцени макет палацу, над яким напис „Храм науки і добра”, котрий тримають два Ангелики. Біля палацу трон, столик, на якому книги, та підсвічник з свічою. Звучить лірична музика, на її фоні спів пташок, шумить струмочок. Музика затихає.
(Без оголошення танцювальний колектив розпочинає концертну програму хореографічною композицією «Райдуга»)
(на музичному фоні читець зачитує текст)
У тиші храму, де живуть слова,
І мови, й пісні рідної до болю,
Ти опромінена і трепетно жива,
Чаклуєш всіх великою любов'ю.
Хвилюєш душу, лиш як зазвучить
Рядок, що сяє в променях світання,
Або коли осінньо – ніжна мить
Враз спалахне кольорами востаннє.
А серце – тук!.. Щемливе серце: тук!..
І ще раз: тук!.. І не дає спокою…
У тиші Храму Книг той перегук –
Це світ краси, народжений тобою.
І я черпаю із його криниць,
Немов з молитви на саму Покрову,
Тепло і ласку маминих зіниць
І вільну правду в українськім слові.
То як мені, вже зрілому в літах,
Перед тобою не склонять коліно!..
О, Мудросте, захована в книжках,
Ти невмируща, й у віках нетлінна.
(Виходять ведучі)
Ведучий 1: Премудросте земна, бібліотеко!
Віват тобі, хранителько свята!
До тебе йдуть і зблизька, і здалека,
Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.
Ведучий 2: Вклоняюсь низько до твоїх порогів
Моя відрадо, тут життя моє,
До тебе, рідная, ведуть усі мої дороги,
Я серце залишаю тут своє.
Ведучий 1: Доброго дня вам, шановні гості! Вітаємо всіх, хто сьогодні прийшов на наше спільне свято – свято бібліотек, цього вічно живого храму душі й науки. Розпочати його годиться їй величності, хранительці цього надземного скарбу – Книжковій Музі.
З палацу виходить дівчина в українському одязі, у вінку з живих квітів, із хлібом та сіллю на рушнику.
Книжкова Муза:
Ми зачекались на вас, гості дорогі,
А ми - і хлібороби – трударі,
І вдома чудові поварі,
І співаки, і режисери,
Читці, ведучі, актори сцени,
Порадники і душ аптекарі,
А одним словом – бібліотекарі!
Кланяємось низько, на свято вас просим,
Від щирого серця хліб – сіль вам підносим.
Ведучий 2: Ми також приєднуємось до віншувань Книжкової Музи. Тож, бажаємо вам гарного настрою, щирих посмішок і приємних хвилин спілкування.
(Звучить пісня „Доброго дня вам, люди” музика і слова М.Фурсова)
Ведучий 1:Свято, – це завжди багато щирих, вірних друзів, це теплі слова вітань. Не виняток і наш день, шановні бібліотечні працівники.
Ведучий 2:Нас прийшли привітати представники місцевої влади в особі її перших керівників, які всіляко допомагають нам, опікуються культурою краю. Їм слово.
(Вітання від керівництва)
(Відзначення та нагородження кращих працівників бібліотечної справи.)
Ведучий 1: Так, я книгар. Не лікар, не аптекар,
Не інженер, не вчитель, не банкір…
Я більше: Я Книгар! Бібліотекар!
На заздрість всім, всьому наперекір!
Бо посудіть: Хіба ще є багатство,
Таке неоціненне, як моє?
Ніяке товариство, жодне братство
Такого скарбу в банку не зіб'є!
Ведучий 2: Так! Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див то – книга. У ній знаходиться весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях людині книга. І завжди цей смолоскип був у ваших бережливих та надійних руках, дорогі бібліотекарі. Тому зовсім не випадково, у рік тисячоліття літописання і книгодрукування Президент України своїм указом проголосив 30 вересня Всеукраїнським днем бібліотек.
(Концертний блок привітань)
Ведучий 1: Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (мудрості) відзначається це свято. А дарують людям вічну мудрість книг бібліотекарі. Тож, як записано в стародавньому трактаті: „Воздамо дяку тому, хто допоміг нам легко пройти крізь складний лабіринт книг”.
Ведучий 2: Стоїть бібліотека на землі, вища і святіша від усіх богинь. І це не просто храм науки і душі – це наша історія. У неї велика інтелектуальна сім'я – наші наставники. Скільки людських сердець пересіялось через їх руки і душу, скільки широких шляхів відкрили ці люди для найменших, скільки збережено і впорядковано ними книг – скарбів мудрості.
Хтось із мудрих сказав: „Бібліотекар – це не професія, а стан душі, а ще – знахар”. Це насправді так, бо якщо в аптеці чи лікарні вам полікують тіло, то в цьому храмі – душу.
Ведучий 1: І сьогодні ми хочемо пошанувати тих, хто присвятив бібліотечній справі усе своє життя, хто багато років тому переступив поріг бібліотеки і залишив назавжди в ній, своє серце, для кого бібліотечна справа стала покликанням. Це наші ветерани.
(Перелік ветеранів)
Честь і хвала вам, шановні, за подвижництво, за працю, за відданість справі, якій служите серцем і душею. Вітаємо вас із святом, зичимо невсипущої енергії, міцного здоров'я і в дарунок приймайте квіти та пісню.
(музичний номер)
Ведучий 2: Свято бібліотек – це, передовсім, свято книги, Великдень нашого духу, що починається із Сковороди та Котляревського, духу, що вийшов із «Кобзаря» Шевченка, через святий собор Гончара і чорну голгофу Стуса, катівні Теліги і душевний біль Ліни Костенко.
Ведучий 1: Не міліє могутня ріка і сучасної української літератури, мов старечий Дніпро-Славутич, що живиться дрібними струмочками та потічками. Тож, в день бібліотек, згадаймо нині і наших місцевих майстрів слова, що трудяться пером для слави України. Їм ми завдячуємо за неоцінений внесок у розвиток і духовність нації. Це наші малі „корифеї”, відомі імена: (можна згадати місцевих знаменитостей).
(концертний номер)
Ведучий 2: Якщо забракне серцю таємниць,
Захочеш доторкнутися святого,–
Пройди поміж тісних рядів полиць,
Торкнися книги – джерела усього.
Ці слова належать, поетесі, журналісту, Марті Войцехівській.
(концертний номер)
Ведучий 1: Сьогодні на цім святі нас чекають багато сюрпризів. Один із них уже нагадує про себе. Це одвічно сварливі баби Параска і Палажка, яким не терпиться за лаштунками. Ну, ніяк вони свої особисті конфлікти не владнають без стороннього ока. Прийдеться вислухати.
(Виконується театралізований уривок із твору Івана Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я». Імпровізована сценка баби Палажки та баби Параски)
Палажка: Парасю, дивись (показує пальцем) якась таблиці з палицею стирчит. Шей шос там пише. А-ну, най лінзи свої протру (протирає очі) Го-ро-ден-ка! Йой! Та це ми дійшли з тобов аж до Городенки? Та за це місто слава ходит аж поза Прутом! Ато з ким би то сі тут поріднити! Йой, як я була ше молодов, то дєді дуже ні хотіли тут віддати.
Параска: Йо-йо-йой... То твої дєді хотіли це зіллі (показує на куму) ше й суда спровадити? Та ти дивисі, які тут файні люди, а ти?
Палажка: А я шо - не файна? Та за мнов аж із-за Львова сі допитували...
Параска: Та певно, як уже сі допитали, та як ті уздріли - то позаслабали.
Палажка: Не гніви Бога, Парасю. Сама знаєш, шо я малов впала з припічка, і того мій ніс задерсі. А так - я дуже файна, навіть ніц сі не постаріла.
Параска: Певно шо так. Ти тепер-ка як Женька Азаріна: два хлопи коло тебе повмирали, а третий з роботи загнувсі...
Палажка: Та не відволікай мене брехнями своїми. Дивисі (показує на зал), які то в Городенці люди файні, добрі, привітні, культурні. Справді, як не з нашого села.
Параска: Мені відци хоть би свашечку, хоч кумочку, або хоч би храмових розвести собі... і то би було добре. Пройшла би сі по гостинци з таков храмовов, то всі би питалисі: „А відки, Парасю твої гості?”. „З Городенки” - бим говорила.
Палажка: Що файне, то файне місто. А чула с, кумасю, який там є розкішний палац?
Параска: Палац? Як там колис москалі казали - бракосочітанія?
Палажка: Та якого ше сочітанія, та щей з браком? Є в місті дуже пречудова резиденція - районна бібліотека називається. Ну як палац, ну як казка.
Параска: Там шо, справді так файно?
Палажка: Аякже. А ти шо, там не була? Ой, проґавила ти свої молоді роки. Шо там за книжок: з малюнками, з картами, фотографіями? А яка там обслуга... В момент твої забаганки виконають!
Параска: Всьо шо захочу?
Палажка: Всьо шо хоч. Там же Інтернет є!
Параска: А то хто такий: їх начальник?
Палажка: Ну й село… Інтернет - це така мудра махіна, яка тобі всьо шо хоч знайде.
Параска: А... то це міліція!
Палажка: Але й ти тупа... Це шафа, в якої розуму більше, як у цілої роти академіків.
Параска: Шо, і кавалєра може той Інтернет найти?
Палажка: Певно, що може. А в тебе що, лиш такі запити?
Параска: Та ні, але ж я інтересуюся. Може ти мене по-приятельськи поведеш туди.
Палажка: Хоч зараз. Саме туди я йду. Бачиш, квіти несу. Там у них нині свято.
Параска: Яке ще?
Палажка: День бібліотек святкують, так би мовити. Йду поздоровляти. Хочеш, поділюся букетом і гайда зі мною.
Параска: А кавалєри там будуть?
Палажка: Спеціально для тебе, кумасю, замовимо по Інтернеті.
Параска: Ну то, зачекай, най прихорошуся(дивиться в дзеркало). А може я їм свої творіння подарую. Зачекай, най нагадаю. Заодно оціниш чи підійде, як я їм так скажу - добре буде? Слухай:
Вітаю з святом щиро нині,
Щоби ви всі були щасливі,
Щоб не було від читачів відбою,
Й вам гроші лилися рікою.
Палажка: А я продовжу:
Щоб кожному із вас, працівникові,
Дісталися дарунки суперові.
Щоб вдалих спонсорів знайшли по Інтернету,
Які б опікували всю бібліотеку.
Параска: Для ваших нужд купили б мерседеса,
Й в відпустку відправляли до Одеси.
Тож зичимо: щоб балаканина ця збулася!
Вам кланяються баби Парася і Палазя!
(Кланяються і виходять)
Ведучий 2: Щире спасибі за теплі слова побажань нашим неперевершеним артистам. А ми продовжуємо наше свято.
Ведучий 1: Сьогодні наша бібліотека – це і центр відпочинку, духовності, це плідна праця в літературно-музичній світлиці в якій побували світочі українського духу – письменники, поети, музиканти і художники, науковці і просто – цікаві особистості, краяни. Та найбільше чим пишається бібліотека нині – це нашим читачем. Бо в центрі уваги бібліотекаря завжди був, є і буде користувач, його запити та інтереси.
Ведучий 2: А ми запрошуємо до слова найактивнішого нашого читача.
(Звучить пісня Белли Руденко „ Якби я вміла вишивать”)
(Сценка-мініатюра з книгою, Знайком, Незнайком)
(З палацу виходить Книжкова царівна)
Книга: Я – книга. Я незрадливий товариш у час самотності і чудовий знайомий в чужій країні. Якщо ви гніваєтесь, я не ображаюсь. Якщо чинете несправедливо, я не підвищую голосу. Я сховаю таємниці краще землі і рознесу їх швидше вітру. А коли я проповідую, то змушую слухати, коли розважаю, то моє задоволення надовго, коли хочу зворушити, то викличу сльозу, а якщо і вдарю – то спричиняю душевний біль. Я можу подружитися з запеклими непослушниками чи навіть із забіяками. Тільки, щоб вони мене поважали і цінували. Навіть всевідомий Незнайко – нині мій товариш і друг. А ось і він.
Незнайко: Привіт, подруго, привіт, друзі! А я оце якраз поспішаю в бібліотеку. Там, кажуть, свято нині. Ось я і подумав, майну і я, хіба я що – гірший від когось? Як свято, то може і подарунки будуть. Може і мені що перепаде? А я, ух, як люблю сюрпризи. А заодно і гарну книгу виберу, про сонячних зайчиків, або ж про літаючі тарілки. Мені б у космос, з ними… А там, звісно і вчителів небуд. Я страх як люблю лежати під розлогою старою вербою і складати небилиці…
Книга: Але ж ти, Незнайку, лінивець! Хіба годиться тобі такому сильному та здоровому, та так байдикувати? А згадай, як тебе я повчала: прийшовши зі школи, зроби уроки, допоможи батькам, а вже потім біжи на свій гайок. А читаючи, обов'язково наслідуй інших, та не хуліганів чи розбишак, а справжніх рицарів.
Незнайко: Це ми вміємо! Я в три «щота» можу стати найвідомішим героєм класу чи навіть цілої школи. Що, не віриш? Може я вже перебудувався, а може я тепер роблю тільки добрі справи! І чому мені ніхто не вірить?
Книга: Всезнайку, а розкажи моїм гостям про мене щось таке, що, мабуть, не всі знають?
Всезнайко: В мене є дуже цікаві записи, я їх вам прочитаю. Чи знаєте ви, друзі, що були на світі і кам'яні книги. Це закони вавілонського царя Хаммурапі, записані за 2000 р. до н. е. на кам'яному стовпі висотою 2 м., вагою 10 т. Сьогодні цей текст можна розмістити на 50 сторінках середнього розміру.
Найбільше видання в світі – багатотомна збірка „Акти і публікації Британського парламенту 1800 – 1900 рр.” вагою 31 т. Щоб їх прочитати треба 6 років затратити. На оправу цих книг пішла шкіра 34 тисячі кіз.
Найбільша у світі книга – німецький атлас 1661 року вагою 120 кг. Також німецькими поліграфістами видано найменшу книжечку форматом 2 мм.
А перлиною слов'янської поліграфії є книжка байок Леоніда Глібова, що була видрукувана 140 років тому, розмір якої трохи більший за звичайну марку.
Найдорожча книга в світі є Біблія 1455 р. виготовлена на пергаменті. У 1926 р. американець Уолте заплатив за неї 350 тисяч доларів. На даний час вона знаходиться у Вашингтоні в бібліотеці Конгресу як національна цінність.
Знайка: А про бібліотеку хочеш більше знати?
Незнайка: А це щось цікаве?
Знайко: Аякже… Бібліотека – це картотеки й каталоги, це стелажі, забиті до стелі книгами, атласами, нотами, газетами й журналами. Це читальні зали, де завжди багато пишучих і читаючих.
Це Інтернет і диспути, і ранки й вечори,
Це міні-філармонія й артистів в два ряди,
Це КВК і конкурси, сімейні клуби й ні,
Це місце відпочинку у будень й вихідні.
А тепер гайда в бібліотеку. Там у них сьогодні свято – день бібліотек. Тож привітаємо їх!
(Актори вибігають за сцену)
Ведучий 2: Думаю, вам сподобалися наші герої. Вони вам розказали багато цікавого. А ми пропонуємо конкурс молодих спеціалістів. До участі в конкурсі ми запросили 5 молодих бібліотекарів. Прошу журі зайняти свої місця, а ми представляємо учасників конкурсу.
(Перелік конкурсантів. Представлення членів журі)
Отже, першим завданням для конкурсантів буде бліц - турнір.
Для мене бібліотека, це…(потрібно продовжити фразу своїми роздумами).
(Члени журі спостерігають за відповідями конкурсантів). Просимо оцінити.
Підсумок журі
Ведучий 1: Наступне завдання конкурсу „Бібліотекар – гарний оратор”.
(На столі лежать папірці із черговим завданням. Якнайшвидше потрібно експромтом підготувати вступне слово масового заходу за темами)
Теми можна вибрати на розсуд режисера-постановника)
„Чорнобиль – трагедія віку”
„Україно, моя Україно, я для тебе на світі живу”
„ Що не край, – то свій звичай…”
„Солов’їна, барвінкова, процвітай, вкраїнська мово!”
(Журі визначає переможця конкурсу та нагороджують призом)
(Концертний блок виступів)
Ведучий 2:Тут книги розумні спокійні живуть
У тихій величній світлиці.
А двері широкі відкриті ведуть
До знань золотої скарбниці…
Герої романів, легенд, повістей
У тиші говорять із нами.
В книжках – відкриття всіх великих людей.
Ведуть нас в незнане книжки,
Розрадять, коли нам нелегко…
(С. Гребенников)
Ведучий 1: Книга – бібліотекар – читач – це нерозривний ланцюжок, який пов’язує ці три нероздільні слова. Не може існувати бібліотека без книги, а книга без читача.
Ведучий 2: О. Гончар писав: „Ріднити людей з книгою, відкривати їм красу і силу слова – що може бути достойнішим”.
Ведуча 1: Тож, ще раз щиро вітаємо Вас, дорогі друзі, колеги, з професійним святом. Бажаємо творчості і натхнення, щастя, добробуту та любові вам і вашим родинам. Наше свято співпадає з християнським святом Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. Тож Віри Вам у власні сили, Надії на те, що наша праця буде достойно визнана, Любові наших користувачів і Мудрості у здійсненні великих планів.
Ведучий 2: Бібліотекарі завжди раді хорошим читачам, запрошують всіх охочих читати до бібліотеки, не забувати дорогу до книжкового дому, не минати його поріг.
Не оминайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки.
Нема прекрасніших доріг,
Ніж в цей вселюдський храм науки.
Ведуча 1: А Вас, шановні наші читачі, ми завжди з радістю чекаємо:
Ведучі разом: Дякуємо за увагу! До нових зустрічей!
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Лемешенко Н.В. Книжка – духовна скарбниця людства // Шкільна бібліотека. – 2008. – №1. – С.64-69.
2. Ловка О. Розвиток позитивної Я-концепції бібліотекарів як одна з основних умов формування позитивного іміджу бібліотеки // Шкільна бібліотека. – 2006. – №4. – С.79-84.
3. Незнайома: Антологія української „жіночої” прози та есеїстики другої половини ХХ – початку ХХІ ст. / Авт. проект В. Габора. – Львів: Піраміда, 2005. – 600с.
4. Новітня історія України: Портрети сучасниць / Авт.-упоряд. В. Болгов. – К.: Київська книжкова фабрика, 2002. – 176с.: іл.
5. Українки в історії / В.К. Борисенко, М.І. Головащенко, О.П. Кривоший та ін. – К.: Либідь, 2004. – 328с.: іл.
6. Хорунжий Ю. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. – К.: Видавницво Олени Теліги, 2004. – 208с.
Дубовик Н.М.