«Технологія плетіння з червоної лози на Великобагачанщині Полтавської області», Великобагачанський район Полтавської області

Опис елемента нематеріальної культурної спадщини «Технологія плетіння  з червоної лози  на Великобагачанщині Полтавської області»

 

Плетіння з лози – один з найдавніших ремесел на Полтавщині.

На початку 20-х років ХХ століття у с. Біло церківка була заснована художня артіль, дуже поширений промисел був у навколишніх селах: Подолі, Байраку, Огирівці, Краснюках. Саме в Краснюках був організований цех лозоплетіння при  Подільській промартілі «Червона хвиля» Білоцерківського району Полтавської округи. У 1943 року у Краснюках відновлюється лозоплетіння з утворенням промартілі імені Кірова, яка існувала до 1961 року. Також у повоєнні роки деякий час працював цех лозоплетіння у с. Затін, як відділення Великобагачанської  промартілі. З 1961 року на базі промартілі утворена лозомеблева дільниця Великобагачанської фабрики господарчих виробів «Веснянка» у Краснюках. Вироби майстрів із Краснюків поширювались по всій Україні. Вироби виготовлялись за трьома профілями: меблі, корзини, віники.

Знаними майстрами були: Кудря  Платін Олексійович ( один з організаторів виробництва і реалізації продукції), Нечай Петро Никифорович, Головко Лідія Кирилівна, Чумак Євдокія Леонтіївна, Пилипович Марія Петрівна, Ситник Василь Олександрович, подружжя Нечаїв: Іван Андріянович та Пріська Прокіпівна, брати Омеличі Лука Йосипович та Іван Йосипович, Пилипович Катерина Федорівна, яка була переможцем стахановського руху у своїй галузі, Лобач Людмила Олександрівна, Луценко Тетяна Миколаївна.

Процес плетіння з лози досить тривалий та кропіткий. Основною сировиною лозоплетіння є одно-дворічні пагони червоної лози. Вони повинні бути прямими, гнучкими з рівною, гладкою поверхнею і забарвленням. Спочатку відбувається заготівля лози, потім підготовка її до плетіння і виготовлення виробів. Прути верби заготовляють в різний час року: навесні, на початку росту прута (коли розпускаються бруньки); влітку, в кінці його росту (липень-серпень); восени, після повного дозрівання прута, і взимку, до початку весняного набрякання бруньок.

 Заготівля лози проводиться восени протягом двох місяців. Стебло лози повинно бути довжиною 1200-1500 см. Після того, як лозу зрізали, стебла зв'язують в пучки до 10 кг. Для отримання необхідної сировини, пучки потрібно відварювати протягом двох годин. Тому вручну стебла очищають від кори, головне при очистці - не пошкодити стебло, і сушать у спеціальних сушках. Зберігають сировину у приміщенні, яке постійно провітрюється. Вентиляція - одна з обов'язкових умов зберігання лози. Перед тим, як починати процес плетіння, лозу знову замочують у воді протягом двох годин. Тільки після цього її можна використовувати для роботи (вона стає придатною для обробки).

Характерними рисами виробів із лози є те, що вони легкі, зручні, досить міцні і можуть використовуватись в різних природних умовах. На Великобагачанщині народні майстри лозоплетіння спеціалізувалися на виготовленні меблів – столів різної форми, крісел, шаф, бутлів, вазонів, книжкових стелажів, ліжок, корзин.

Майстри носії елемента демонструють свої вироби на щорічному обласному святі кобзарського мистецтва «Взяв би я бандуру». Неодноразово представляли свої вироби під час обласних – культурно мистецьких заходів та на Національному Сорочинському ярмарку. Майстри передають свої навички молодому поколінню, зокрема навчаючи місцевих дітлахів лозоплетінню.

Вироби з лози майстра - носія елемента нематеріальної культурної спадщини «Технологія плетіння з червоної лози на Великобагачанщині Полтавської області»: Кирилець Олександр Іванович.

 

 

Top