Елемент: Традиція колористики та технології виконання гадяцької вишитої сорочки,  м. Гадяч Полтавської області;

Галузь спадщини, яку представляє елемент нематеріальної культурної спадщини: традиційні ремесла; (Внесено до Обласного переліку елементів НКС Наказом Департаменту культури і туризму  Полтавської ОДА №86 від 13.07.2020)

Носії:

1.     Галушка А. А. (1949 р. н)

2.      Остапенко К. П.(1952 р. н.)

3.     Орлова І.Л. (1969 р. н.)

4.     Попович Л.Ю.(1980 р. н.)

5.     Судакова Н.Д. (1977 р. н.)

6.     Середа І.Г.(1965 р. н.)

7.     Зубко Л.В.(1957 р. н.)

8.     ОгризькоЛ.В.(1963 р.н.)

9.     Мариненко Н.Р.(1943 р.н.)

10. Коза О.І.(1979 р.н.)

11. Берус О.М.(1959 р.н.)

Всього носіїв:11 осіб.

ДОКЛАДНИЙ ОПИС  ЕЛЕМЕНТА НКС

           Ще відома гадячанка Олена Пчілка у збірнику «Українські узори» писала: «Потреба в таких зразках, чисто народніх, українських – велика, бо й зразки вишиванок, так само як твори народного слова, або пісні, можуть псуватися, калічитись. …Бажано, щоб наші вишиванки зоставалися при своїй давній, властивій їм красі». Яскравим зразком  таких давніх вишиванок є гадяцькі сорочки «жидівки».

          «Жидівка» - сорочка, яка вишивалась в деяких  селах Гадяцького району Полтавської губернії, населених переважно людьми «старої віри», які ретельно зберігали давні узори та техніки вишиття, а саме вирізування, своїх предків і  втілювали їх у своєму одязі. На  Гадяччині вирізування виконували синіми нитками, які в народі називали  «жидівська нитка».

          «Жидівська нитка» продавалась на базарах Гадяча євреями, які через свої торгові зв’язки імпортували такі нитки а також барвники з Індії. Колір «індіго» був недоступний через фарбування натуральними барвниками,  фарбник був достатньо коштовний, адже не вирощувався в Україні.  А отримати такий колір за допомогою європейських фарбників було неможливо. «Жидівки» унікальні, особливі, високоенергетичні, «живі» сорочки, являються своєрідною візитною карткою Гадяцького району. Вони особливим чином  поєднують у собі рослинні та геометричні орнаменти, створюючи неповторні мотиви, характерні для нашого регіону.      Характерними мотивами такої вишивки була «гілка» та «ламане дерево».  Також традиційним мотивом було дубове листя, що у вишивці символізує довголіття та терпіння, з жолудями –означає тілесну та духовну зрілість.   Основу геометричного орнаменту становлять прості геометричні фігури: скісний та прямий хрест, квадрат, ромб, трикутник, зірчасті мотиви В одній сорочці може поєднуватись до  десяти технік. Внаслідок переважання  лічильних технік  рослинні мотиви вишивок були геометризованих форм.  Жодної немає вишитої хрестиком, - тільки вирізування, або лиштва, або низинка, або тамбурний шов.        

         Вирізування буває на одну, три, п'ять, а то й більше квадратних дірочок. Узор щільно обшивається нитками, а середина потім вирізується. від чого на полотні утворюються чіткі ажурні квадратики. При вирізуванні на три дірочки крайні дірочки залишаються порожніми, а середні заповнюються хрестиком або павутинкою із маленьких квадратиків в двох протилежних кутах. При вирізуванні на п'ять дірочок порожніми роблять першу і третю дірочки, заповнюють другу і четверту.

        Узор вирізування утворюється від поєднання цих дірочок і залежно від нього має назви: вирізування па чотири дірочки, косе, книжкове, хрещове, косе з клинцями, орлове, рогатеньке та ін. В основі лежать, як правило, назви геометричних фігур. які складають орнамент.

         Також  використовувалися техніки: протяганка, набирування, стебнівка, курячий брід, зерновий вивід, зубцювання, «пухлики», змережування, виколювання, лічильна  гладь, «гречечка», настилування. Орнаментальні композиції вишивались по всій площині рукава, менше – на подолі і пазушці. Техніки виколювання, довбанка утворюють сітку з дірочок, з яких можуть складатись різноманітні геометричні елементи: квадрати, ромбн, трикутники.

 Мотиви вишивки вирізуванням: східчасті  геометричні фігури (ромби, трикутники), «восьмиріжки», свасті, східчасті паралелограми та ламані.

Вирізувані елементи називали по кількості вирізаних квадратиків у фігурі. Так, вишивка з ромбами називалася вирізуванням по-одному, по-п'ятеро, по-тринадцятеро   тощо. Інші варіанти народних назв вирізуваних узорів походили від зорових  асоціацій:  «книшкове», «хрещове», «косе з клинцями», «орлове», «рогатеньке».

        Взагалі кожний узор, кожна техніка містять багато дрібних, малопримітних, але дуже істотних елементів виконання, чимало різних «секретних» поворотів голки і нитки, якими володіють тільки досвідчені вишивальниці. Талановита вишивальниця вносить навіть в звичайні, широко відомі узори свої, властиві лише їй деталі, збагачуючи її. Ці нюанси надають вишивкам особливої краси.

        Традиція, колористики та технології виконання Гадяцької  вишитої  сорочки здавна поширені в Гадяцькому районі, зокрема в селах Плішивець, Лисівка, Броварки, Вельбівка, Хитці, Книшівка.