Загальна характеристика елемента

Носії елементу «Традиція вузлової ляльки Полтавщини» не становлять якоїсь однієї громади. В одних місцях носії елементу об’єднані навколо закладів освіти та закладів культури. Група носіїв елементу об’єднана в Полтавському осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України. В інших місцях носіями елементу «Традиція вузлової ляльки Полтавщини» є окремі особи що передають свої знання традиції та технології близьким родичам та іншим хто зацікавлений в отриманні знань з традиції вузлової ляльки.

Вузлові ляльки виробляються намотуванням та прив’язуванням тканини без застосуванням голки. Спочатку опрацьовують голову – накладають у шматок білої тканини ганчірок або спіралькою скручену тканину( в деяких місцевостях Полтавщини :суху траву, жований хліб, конопляне та лляне прядиво, зерна пшениці, тирсу) і перев’язують ниткою надаючи одержаному об’єму потрібної круглої або овальної форми. Голову ляльки залишають чистою або нитками, олівцем, рослинними барвниками позначають на них обличчя: умовно – хрестом та реалістично – зображенням рис обличчя. Інші частини – руки, ноги, тулуб – спеціально не виділяються так як і одяг, вони створюються шляхом намотування шматків тканини на обвислі краї полотнини. На голову ляльки накладають волосся з ниток чи іншого матеріалу чи головний убір. На зовнішній вигляд ляльки впливає художній смак носія традиції , а внутрішня будова ляльки – голова –вузлик  остається незмінною. От же, голова, як найоб’ємніша і найбільш акцентована за смислом та декором компонент ляльки є визначальним, домінуючим.