Комунальна установа
«Обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи»
Полтавської обласної ради
«Ой прийди, весно, ой прийди красна!»
(на допомогу працівникам клубних закладів – примірний сценарій народних гулянь на свято Стрітення)
Полтава – 2016
Примірний сценарій свята
«Ой прийди, весно, ой прийди красна!»
|
Дійові особи: · Ведучі: - Хлопець; - Дівчина. · Тітка Ганна; · Тітка Явдоха; · Діти; · Юрба молоді: - Хлопці; - Дівчата. · Весна; · Веснянки (4 дитини); · Весняні місяці: - Березень; - Квітень; - Травень. · Зима; · Мороз; · Зимові місяці: - Грудень; - Січень; - Лютий.
|
Атрибутика: · Невеликий столик, накритий рушником; · Вимпели із зображеннями сонця і квітів, прикріплені до повітряних кульок; · Голуби; · Сани; · Опудало «Мара»; · Вогнище; · Штучні квіти; · Тарілка з зерном; · Глек з водою; · Хліб. |
Перед початком свята звучать у записі українські народні пісні та мелодії. Працюють торгівельні точки народних майстрів. Сцена прикрашена стрічками, повітряними кульками та квітами. На краю стоїть невеликий столик, накритий рушником.
Звучать позивні (на імпровізовану сцену піднімаються ведучі свята – хлопець і дівчина)
Ведуча: Весною пахне, теплий вітер
По кучугурах б’є крильми,
Сьогодні всі – дорослі й діти
Прийшли на проводи Зими…
Ведучий: Звичай стрічати весну і проводжати зиму сягає далеко в глибоку давнину. Наші предки – стародавні слов’яни проводили це свято на одне із найбільших і найшановніших церковних свят – Стрітення Господнє – 15 лютого.
Ведуча: Це день зустрічі зими з весною, день їх змагання. Якщо бабуся Зима переможе, то довго іще буде холодно, а якщо красуня Весна візьме гору, то поверне на тепло.
Ведучий: Про свято Стрітення існує безліч легенд.
Ведуча: А давай запросимо тітку Явдоху та тітку Ганну, хай нам усім розкажуть, що знають вони про свято.
Ведучий: Давай.
Ведуча: Тітко Явдохо, тітко Ганно ідіть до нас.
(Тітка Явдоха і тітка Ганна піднімаються з дітьми на імпровізовану сцену)
Тітка Явдоха: Доброго дня, шановна громадо!
Тітка Ганна: Доброго дня.
Ведучий: Розкажіть нам, що ви знаєте про свято Стрітення.
(Т.Я. і Т.Г. між собою переглянулися)
Тітка Явдоха: Свято Стрітення називають ще Зимобором, або Громниці. Цього дня в церкві освячують громничні свічки, які мають велику магічну силу. Таку свічку запалювали вдома, як повертались із церкви, «аби весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз дерева не побив». Запалюють її і влітку, під час небезпечних гроз, як оберіг людей, тварин, споруд від блискавки.
Тітка Ганна: Святили на Стрітення, крім свічок, і воду. Ця вода вважалася цілющою, допомагала від різних хвороб, її набирали у нову невживану посудину і зберігали за образами протягом року. Стрітенською водою батьки благословляли синів на військову службу – чумаків – у далеку дорогу й будь кого, хто вирушав у далекі небезпечні мандри.
У господарстві нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовище, а пасічники – вулики і бджіл, щоб не заїли чужі комахи та не попав гнилець.
Тітка Явдоха: В народі є багато прикмет до цього свята, які перевірені самими людьми. От наприклад:
- Лютий лютує, весні ранній дорогу готує;
- Як на Стрітення капає зі стріх, так капатиме із вуликів мед.
Тітка Ганна: Головним також цього дня є і те, що ви сказали. Зима з Весною зустрічаються і між собою змагаються, чия візьме, але щоб із весною зустрітися треба її загукати, веснянок співати, хороводи водити. Загукували весну діти і молодь, а на це їх благословляли матері чи бабусі.
Ведучий: Стрітення уже настало, чи можна нам сьогодні Весну загукати?
Тітка Ганна: Можна.
Ведуча: Благословіть, тітко Ганно, весну закликати, зиму проводжати.
Тітка, обіймаючи дітей, каже:
Тітка Ганна: Благословляю.
Дівчинка: Весно, весно красна,
Ти прийди, прийди,
Землю нашу матінку розбуди, розбуди.
(Тітки і діти виходять зі сцени.
Заходять дівчата і хлопці, співаючи українську народну пісню-веснянку «Розлилися води на три броди»)
Хлопці: Доброго здоров’я дівчата!
Можна з вами погуляти?
Разом будемо весну зустрічати.
Дівчата: Прийди весно,
При йди красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам красок.
Чути веселу музику…
Ведуча: А ось і весна іде, весна іде
Весну вітайте діти
Вона пісні нам принесе
Вінки, чудові квіти.
(Лунає пташиний щебет, дзвенять дзвіночки. З’являється Весна з Веснянками і трьома весняними місяцями. У них у руках вимпели із зображеннями сонця, квітів, вимпел, прикріплені до повітряних кульок, у руках місяців – голуби. Хлопці та дівчата зустрічають Весну)
Весна: Я тепло Вам принесла,
І сонечка додала,
Щоб міцніли усі квіти
Піду лісами я, полями,
Встелю землю килимами,
Заквітчаю різним зелом,
Щоб усім було весело́
Я теплом людей зігрію
І здоров’я Вам навію.
(Звучить фон «Завірюхи»)
Ведучий: А це до нас хто ще поспішає?
Ведуча: Та це ж – бабуся Зима з Морозом та своїми зимовими місяцями.
Ведучий: Почула що настає весняна година, боротись їй самій не сила.
Ведуча: Не мети, не мети,
Зимонько, снігами,
А приходь ти до нас
З танцями й піснями
(Ці слова можна повторити декілька разів, поки Зима дійде до імпровізованої сцени, а якщо є можливість - приїде на санях). На сцену піднімаються Зима і Мороз, три зимові місяці ставлять «Мару»)
Зима: Зараз снігу натрушу,
Морозу напущу.
Треба мені всю силу зібрати,
Щоб з тобою, Весною, до бою стати.
Весна: Зимонько, Зимонько,
Снігом не труси,
І морозу морозити не вели.
Бач - он люди всі стоять
І від холоду тремтять,
А я всіх їх пожалію
І теплом своїм зігрію.
Мороз: Не такий я старий дід,
І не так багато літ,
Але вже втомився неспроста
І спочить мені пора.
Нехай ще в морозних узорах віконця,
Та вже по весняному світить нам сонце.
Мороз: Зимонько, ти також втомилась, і треба тобі відпочити, щоб дорогу Весні-красній звільнити.
Зима: Бачу, ви мене вже зовсім не боїтесь. Що ж, Весно, твоя взяла!
Прощавайте милі люди!
За зиму ви здоровші стали,
Пішли на користь і мороз і сніг,
І щоки ваші, так порожевіли
Неначе маки розцвіли на них!
Прощай і ти Весна-красна!
Я чую, як дзвенить перший струмок
Тож, залишаю цей милий Полтавський куток…
(Зима, Мороз та три зимових місяці вклоняються людям, Весна, Веснянки, сходять зі сцени. Від’їжджають на фоні бравурної мелодії)
Ведучий: Прощавай, Зимо…
Ведуча: Скоріш, люба Весно, до трону ставай,
Щоб знову озвавсь соловейками гай,
Щоб знов зеленіли широкі лани,
Від сонечка сил набирались вони.
Щоб жовті кульбабки цвіли у садах,
А всі, всі дівчата були у вінках.
Ведучий: Усі ми весну зустрічать готові
Люди! З весною будьте здорові.
Ведуча: А щоб весну розвеселити треба нам «Мару» спалити.
Ведучий: Запалюй вогонь! Розтопи сніги!
Забери Зиму! Дай зустріти Весну!
(Хлопці беруть «Мару» і несуть її до вогнища, палять)
Ведуча: Вже йде весна, вже йде красна! Із стріх вода капає.
На рідних просторах весною вже пахне.
На зелених, на левадах оживають квіти,
Зустрічайте радо весну, дорослі і діти!
Ведучий: Йде весна з веснянками, йде вона з квітами,
Зі щирими привітами!
І загляне в кожний дім, подарує щастя всім!
Березень: Виглянь, виглянь, сонечко, на дідове полечко,
На бабине зіллячко, на наше подвір’ячко.
Квітень: Весно, весно, весняночко!
Прийди до нас, Паняночко.
Прийди теплом, сонечком,
Дощиком упади на городи, і полечко!
Травень: На багаті наші землі дорогі,
Щоб пшениці наливалися тугі!
Весна (радісно): Беріться за руки,
У коло ставайте,
Під сонечком ясним
Танцюйте, співайте.
(Іде до дітей, всі водять хоровод, виконуючи українську народну пісню-веснянку «Ой весна, весна» (або пісню виконує визначений колектив)
Ведучий: Весно, весно уквітчай наш край
Дай нам добрий урожай.
(Веснянки прикрашають Весну квітами)
(Весна проходить уперед)
Веснянки: Розступіться, люди добрі, гості і селяни!
Йде Весна-красна до нас, гостя довгождана!
Ой, Весно, наша мати,
Дозволь нам тебе щиро привітати.
(Кланяються)
(Веснянки виконують українську народну пісню весняного циклу)
Веснянки: 1.Весно моя, нене, нахились до мене.
Дай моїм думкам підняти насіння зелене.
(ставить тарілку з зерном на стіл)
2. Дай води дзвінкої для душі,
Стрічкою, щоб не затіняли хмари,
Блискавки й пожари.
(ставить на стіл глек з водою)
3.Щоб не було граду на цвітіння саду
Ні на жито, ні на лози винограду.
(накриває вишитим рушником зерно і глек з водою)
4.Весно моя мила! Ти мене вродила,
Ясним сонцем і святом хлібом благословила.
(ставить на стіл хлібину)
1.Благослови, Боже, щоб було все гоже.
2.Дозволь мені, мати хліб підіймати,
І думками, наче листям, світ весь обіймати.
(підіймає хліб, розламує його, роздає всім і дає воду пити, що не допили – виливає вгору)
Веснянки (разом): Святе зерно, сійся, родися, колосом розвийся!(кидають зерно на землю, засівають скрізь)
Весна: Дорогі друзі! Благословіть мене в далеку дорогу.
Одягну землю я шовковими травами і хлібами, духмяними квітами. Понесу щастя всім людям. Зазирну променистим сяйвом у кожне віконечко. Зігрію теплом і щедрістю все на землі! Нехай летять ці голуби на мир і щастя!
(«місяці» випускають голуби)
Я – Весна – сонцю рідна сестра, його промінням я зігріта. Тож лети, моє сонечко, сіяй над всією планетою! Зі святом вас, люди, з весною вітаю! Із сонячними першоцвітами, блакитними пролісками, з любов’ю, надією! Будьте щасливі!
(Веснянки випускають «сонце» - повітряну кульку)
Гей ви, квіти-Весняночки, вдягайте віночки,
В дорогу рушаймо,
Наш край красою прославляймо.
(Весна від’їжджає з Місяцями і Веснянками)
Проводиться розважально-концертна програма.
Ведуча: Весна – найпрекрасніша пора року, а ще – це пора найвідповідальніша, бо кажуть: «Весняний день – рік годує», або «Хто в квітні не сіє, той у вересні не віє».
Ведучий: Мине зовсім небагато часу і весняне поле покличе хлібороба-сівача.
Тож будь, весно, до нас із милістю.
З житом зернистим,
З пшеницею колосистою,
З вівсом кучерявим,
З ячменем вусатим,
З просом та з гречкою,
З калиною-малиною,
З чорною смородиною,
З усякою городиною.
Ведуча: Нехай весна буде для всіх нас – щедрою, теплою, доброю, рясною, веселою, красною.
Разом: Зі святом вас!
Матеріал підготувала методист
відділу культурно-освітньої роботи та організації дозвілля Л.А. Супрунова
Список використаних джерел:
- Електронний ресурс: «Наше – тексти пісень» - http://nashe.com.ua/songs/genre/17
- Електронний ресурс: «Українські пісні» - http://www.pisni.org.ua/songlist/vesnyanky-hayivky-1.html
- Золотий Дунай. Символіка української пісні / Упорядник Марія Чумарна. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 264 с.
- Обрядові пісні Слобожанщини / Упорядник В.В. Дубравін. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 446 с.
- Перлини української народної пісні / Упорядник Микола Гордійчук. – Київ: Музична Україна, 1991. – 383 с.
- Сценарії з досвіду роботи: Решетилівського РБК, Крутобалківського СБК Новосанжарського району.
