Комунальна установа
«Обласний центр народної творчості
та культурно-освітньої роботи»
Полтавської обласної ради
«Через роки, через віки ми чуєм голос твій, Тарасе»
( на допомогу працівникам клубних закладів - примірний сценарій вечора пам’яті Т.Г.Шевченка)
Полтава
2016 рік
«Через роки, через віки ми чуєм голос твій, Тарасе»
/ примірний сценарій вечора пам’яті Т.Г.Шевченка /
В фойє будинку культури розміщено: виставка тематичної літератури «Величне і вічне слово Кобзаря», виставка виробів місцевих майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.
Сцена святково прикрашена. Збоку переднього порталу сцени розміщений журнальний столик, вкритий рушником та букет живих квітів..
На столику розміщено портрет Т.Г.Шевченка. У визначеному місці розміщено екран для показу слайдів картин та малюнків Кобзаря, на заднику сцени - банер з епіграфом до вечора:
«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.»
В.Симоненко
В зазначений час перед початком вечора ледь чутно звучить мелодія пісні на слова Т.Г. Шевченка «Думи мої, думи мої...».
Сцена відкривається. І глядачі бачать жінку, одягнену в національне вбрання, яка крокує до портрета Т.Г.Шевченка. В руках запалена свічечка, ставить її на столик, поруч з портретом. В цей час диктор:
I мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути незлим, тихим словом.
(жінка, що ставила свічечку біля портрету, поволі виходить зі сцени, а на авансцену до мікрофонів підходять ведучі, читають вірш В. Симоненка «Крізь століття»)
Ведуча:
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
Немає тих доріг, де закипілась мука,
Де відчай і журба ходили, мов брати,—
Нові шляхи кладуть твої онуки,
Нове життя прийшло у їх хати.
Ведучий:
І бачиш ти із канівського схилу.
Як новий день над світом устає,
Як сивий Дніпр свою могутню силу
По жилах дротяних народу віддає.
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.
Тебе своїм сучасником звемо.
(на фоні музики Людвіга ван Бетховена «Місячна соната» ведуча )
Ведуча: Поневірянь, які випали на долю поета, художника, громадського діяча, з лихвою вистачило б не на одне життя. Проте, все ж небесний Ангел торкнувся своїми легкими крилами стріхи убогої й тісної хатини в селі Моринцях на Київщині.
Ведучий: Народжений березневим ранком на початку ХІХ століття кріпаком, він мав прожити, тяжко працюючи на панщині, в злиднях, пригнобленим та зневаженим, котрому «і помолитись не дають».
Втім йому судилося стати культовою фігурою української літератури, створивши безсмертну поезію, сувору і ніжну.
«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури…» - сказав Іван Франко.
Ведуча: Невимовний біль за рідну Україну ятрить йому душу…
За Україну, де панують «недолюди, діти юродиві», «розбійники неситі, голодні вороги». У славетному «Заповіті» полум’яні думки переповнювали поета:
…Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте…
Ведучий: У цьому, можливо, можна вбачати Господнє призначення поета: не для любові – для боротьби, не для родини – для вітчизни.
Ведучий: І сьогодні в неспокійний час, нам, можливо, як ніколи потрібні слова Шевченка, його незламна віра в те, що буде мир і правда між людьми.
(виконується пісня на слова Т.Г. Шевченка «Бандуристе, орле сизий»)
Ведуча: Про поета ми знаємо здається все: від його босоногого дитинства, до останніх років у сирій петербурзькій майстерні.
Ведучий: Змалку вивчаємо його вірші. Тарас був одним із народних пророків, титаном духу.
Ведуча: Особливе місце в житті і багатогранній творчості поета займає Полтавщина.
Багато полтавських доріг і стежок пройшов і проїхав поет. На велелюдних полтавських шляхах великий Кобзар гартував своє слово, вбирав у поетичну душу страждання і муки кріпаків, наснажував її вогнистою ненавистю до "розпинателів народних". Тут він створив немало видатних творів, серед них - "Кавказ", "Єретик", "Тризна", тут багато малював і успішно займався краєзнавством, вивчаючи історичне минуле. Все це стало безцінним культурним надбанням усього краю, тим надбанням, яке своєю духовною цінністю здатне виховувати благородні почуття в серцях нових і нових поколінь.
Ведучий: Шевченко і Полтавщина... Нелегко знайти приклад тіснішого єднання митця з полтавським краєм. Вперше Тарас Шевченко ступив на полтавську землю в 1843 році.
Це був хутір Убєжище поблизу Пирятина, куди запросив його погостювати до своїх батьків Євген Гребінка. А вже через декілька днів Гребінка везе Шевченка в село Мойсівку Пирятинського повіту. Тут він знайомиться з людьми, серед яких були і колишній декабрист О. В. Капніст, і нащадок французьких емігрантів Яків де Бальмен, і поет О. Є. Афанасьєв-Чужбинський, і фольклорист П. Я. Лукашевич та ін.
Ведуча: У Яготині, який в той час входив до складу Полтавської губернії, Тарас Григорович познайомився з близькою до декабристського руху родиною Рєпніних.
Сердечно ставилася до Шевченка і дочка князя — Варвара Рєпніна, яка відзначалася "оригінальністю розуму, милою привітністю і простотою взаємин". Він завжди щиро поважав княжну Варвару, бачив у ній свого справжнього друга, присвятив їй поему "Тризна".
(учасник художньої самодіяльності читає уривок з поеми "Тризна")
Ведучий: В Березовій Рудці Пирятинського повіту поет гостював у родині Закревських, спілкується з Яковом і Сергієм де Бальменами, Миколою Маркевичем та іншими. Шевченкові особливо близький за своїми поглядами був Яків де Бальмен - людина широкого світогляду, близька до ідей декабристів, творчо обдарована. 1845 році поет боляче пережив звістку про загибель свого друга на Кавказі, присвятив йому поему "Кавказ", у якій так хвилююче зазвучали слова "мій друже єдиний, мій Якове добрий".
(учасник художньої самодіяльності читає уривок з поеми "Кавказ")
Ведуча: Теплі спогади про Ганну Закревську Тарас Шевченко проніс через усе життя. На засланні він присвятив їй вірш "Якби зустрілися ми знову" в якому опоетизував образ свої далекої мрії. Він намалював її портрет, з якого на нас дивляться виразні очі "вродливої Ганни".
(на екрані проектується портрет Ганни Закревської, учасник художньої самодіяльності читає вірш "Якби зустрілися ми знову")
Ведучий: В селі Ісківці Лубенського повіту поет любив відпочивати у затінку дерев біля криниці, яку тепер називають Шевченковою.
( на екран проектується слайд Шевченкової криниці)
Ведуча: Побував поет і у розташованому поблизу Лубен старовинному Мгарському монастирі, про який є згадки у повісті «Близнецы».
(учасник художньої самодіяльності читає уривок з повісті «Близнецы»)
Ведучий: З хвилюванням Тарас Григорович відвідав оселю Івана Петровича Котляревського та місце його поховання в Полтаві. Саме його слова викарбувані на обеліску, встановленому на могилі Котляревського.
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люде,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть.
Під час перебування в Полтаві Тарас Шевченко виконав акварельний малюнок "Будинок І.П. Котляревського" і намалював Хрестовоздвиженський монастир.
(на екран проектуються ці малюнки)
Ведуча: Далі поет мандрує в Шедієве, Машівку і Нехворощу де малює кілька картин.
(на екран проектується картина «На Орелі»)
Ведучий: Подальший маршрут його проліг через села Марківку і Михнівку, до Решетилівки.
(на екран проектується два малюнки "В Решетилівці")
Ведуча: Перебуваючи на Полтавщині Тарас Григорович Шевченко відвідав Лохвицю, Миргород, Зіньків, Гадяч, Пирятин, Хорол, села - Василівку, Заїченці, Вишняки, Веселий Поділ.
Село Мар’їнське поблизу Миргорода ознаменувалася створенням таких визначних творів, як: вірші "Єретик" та "Стоїть в селі Суботові", поемою "Сліпий", містерією "Великий льох",
(учасник художньої самодіяльності читає один із перерахованих творів)
Ведучий: У важкі роки заслання Тарас Григорович Шевченко часто линув думкою на Полтавщину, бачив у снах її краєвиди і своїх знайомих полтавців.
Сьогодні ми перегорнули сторінки життя і творчості неперевершеного поета і талановитого художника, пов’язані з нашим краєм.
Ведуча: У Шевченка ми вчимося любити свою рідну землю, вчимося шанувати свою історію, своє минуле. Ми вчимося бути справжніми українцями, адже Шевченко – це совість кожного, хто живе на українській землі.
І місця пов’язані із життям і творчістю Великого Кобзаря – для нас є святими.
І за Великим Кобзарем
Слова невтомно будем повторяти:
Ти будеш завжди нам ясним взірцем
Ти будеш довго, батьку, панувати
У землю кинув ти доріднеє зерно
Зросте тут покоління не одне,
Бо ти заклав любов до свого слова
І засіяла самоцвітом рідна мова.
(учасник художньої самодіяльності виконує пісню «Україна» - музика Г.Татарченка, слова С.Литвина)
Матеріал підготувала завідуюча сектором
відділу культурно-освітньої роботи та
організації дозвілля Семенко Н.В.
Використані джерела:
Топська Н. Любов – наснага, любов – журба.. – Донецьк:ПП «КД «Проспект – Прес»,2007.
Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І.П.Короленка: «Геній української нації:Т.Г. Шевченко і Полтавщина» (методичні та бібліографічні матеріали),2013;
Найцікавіше в бібліотеках області (інформаційний дайджест. Вип.9 Полтава, 2014.
Шкільний світ №3 (707), лютий 2015 с.31-33
Сценарії з досвіду роботи: Карлівського, Гадяцького, Оржицького районних будинків культури.
