Сценарій свята до відзначення Дня працівників радіо, телебачення і зв’язку
Зал де відбувається захід святково прикрашений портретами основоположників радіо та телебачення від Томаса Едісона до Миколи Пильчикова (першого українця, що продемонстрував в Одесі радіокеровані прилади - прототипи сучасного радіо), та Хеді Ламарр (Голлівудської акторки з Українським корінням, що винайшла бездротовий зв’язок) поруч з фото кращих місцевих працівників сфери.
Під звук фанфар виходять ведучі.
Ведуча: Доброго дня, любі гості свята.
Ведучий: Сьогодні ми віншуємо працівників однієї з найдавніших інформаційних сфер – радіо та зв’язку.
Ведуча: Історія цього свята починається іще з часів винайдення першого радіо, сучасний інформаційний бум, був би, неможливий без багаторічної роботи зв’язківців, інженерів, техніків – усіх присутніх в цьому залі кого доля поєднала зі сферою зв’язку.
Ведучий: Це свято було встановлено в Україні «на підтримку ініціативи працівників радіо, телебачення та галузей зв'язку України…» згідно з Указом Президента України «Про День працівників радіо, телебачення та зв'язку» від 11 листопада 1994 року № 667/94.
Ведуча: Вибір дати, для відзначення, був невипадковий, адже саме у цей день, далекого 1924 року, у тогочасній столиці України – Харкові розпочало роботу перше Українське радіо.
Ведучий: З технологічним прогресом, професійні свята також зазнають своїх змін. Сучасна галузь зв’язку тільки збільшується, тепер 16 листопада ми також вітаємо представників Інтернет-ЗМІ, блоґосфери та світу соціальних мереж.
Ведуча: Нехай же, свято розпочнеться!
Ведучий: Просимо всіх встати, для виконання Державного Гімну України!.
(Виконується Державний Гімн України)
Ведуча: Безліч людей працює на інформаційній «кухні» задля того, щоб усі мали миттєвий доступ до будь якої інформації, одним кліком.
Ведучий: 16 листопада це також професійне свято фахівців телефонної та інтернет мереж.
Ведуча: Саме скромна та непомітна робота цих майстрів своєї справи – допомагає нам чути рідні голоси та бачити знайомі обличчя за тисячі кілометрів.
Ведучий: Ми пам’ятаємо та дякуємо за Вашу працю!
(Виконується хореографічний номер)
Ведуча: Шановні друзі, радість свята, сьогодні з нами розділяють почесні гості, ми запрошуємо звернутися зі словом до присутніх у залі ____________
(Надається слово представникам місцевих органів влади та поважним гостям заходу)
Музичний акцент. Відбувається урочисте нагородження кращих працівників радіо і зв’язку з нагоди професійного свята, вони виходять на сцену під супровід тріумфальної музики.
Ведучий: Люди, що сьогодні відзначають своє професійне свято, це креативні особистості сповнені енергією та запалом нести новини людям.
Ведуча: Дорогі гості, ми дякуємо Вам за силу Українського слова!
(Зачитується вірш Павла Тичини «Слово»)
Ведучий: Цитуючи Вашу колегу з Бердичева «Журналіст – це диригент інформаційного простору». Ви неупереджено висвітлюєте усі події Полтавщини та зупиняєте увагу громадськості на гострих проблемах сучасності.
Ведуча: Ми дякуємо за світло пізнання, що завдяки Вам вільно потрапляє до нас з безлічі джерел та через різноманітні інформаційні канали.
(Виконується пісня «Гімн Журналістів», сл. і муз. А. Матвійчук)
Ведучий: Дорогі працівники радіо! Не помічаючи того Ваші голоси, стали для нас рідними.
Ведуча: Здоров'я! Наснаги!
І творчого пошуку,
Не марно життєвий
Щоб згаявся час!
Раділи щоб ми
І за всіх, і за кожного,
Й пишалися з того,
Що чуємо вас!
(Виконується музичний номер)
Ведучий: Радіо – це сильний засіб масової інформації, та єдине медійне джерело, що є доступним по всьому світу.
Ведуча: Радіо - було спеціально створене для того щоб донести важливу інформацію навіть до найвіддаленіших куточків країни.
Ведучий: У середньому Український радіослухач активно задіяний у радіопросторі - 4 години 20 хвилин на день. Впродовж цього часу Ви стаєте добрим другом, ментором та порадником для кожного.
Ведучий: Сьогодні існує величезна кількість різноманітних форм інформування та передачі інформації на відстані, але незмінним залишається одне – ваша невтомна праця та самовіддача.
Ведучий: Наші артисти вже готові піднести вам свої творчі подарунки. Приготуйте свої руки і вітайте оплесками!
Концертні номери програми присвячені святу.
Епілог
Ведуча: У цей листопадовий день, привітати Вас варто
Бажаєм зв'язківцям здоров'я багато,
Щоб доля шлях Ваш прикрасила барвисто,
Ведучий: Прекрасних, розумних вам передач,
В житті щоб не було ніколи нестач!
Ведуча: Ми іще раз вітаємо вас зі святом - Днем працівників радіо, телебачення і зв’язку. Бажаємо всього найкращого.
Ведучий: Доброго Вам здоров'я, сімейного тепла та підкорення нових професійних вершин. До нових зустрічей!
Свиридюк О.О.
(0532)56-25-89
Сценарій до Дня працівника освіти
«Праця вчительська – свята»
Святково прибрана зала. Стіни прикрашають різноманітні стрічки та учительська символіка, плакати і вислови про вчительську працю. Звучить лірична святкова музика.
( слова диктора)
Я з рук твоїх давно пішов у люди
В життя бурхливе, грозяні моря
Учителю,тебе я не забуду,
Моєї юні, радісна зоря!
(Лунають святкові фанфари,виходять ведучі)
1 ведучий: Добрий день шановні друзі! У прекрасну пору року приходить до нас освітянське свято. Це час, коли шелестить золотим листям осінь і приносить нам свої щедрі дари.
2 ведучий:День працівника освіти Це час, коли шелестить падолистом осінь і снує в лузі мереживо бабиного літа, а червоні жоржини пломеніють над землею, немов дарують весь свій жар любові нашим викладачам.
1 ведучий: Щороку в першу неділю жовтня вся Україна святкує день працівника освіти! Це не тільки професійне свято учителів, викладачів. Це свято усіх, хто шанує працю педагога, вихователя, наставника підростаючого покоління!
2 ведучий: Сьогодні ми говоримо про педагогічну мудрість, яка несе на своїх крилах майстерність виховувати, майбутніх, досвідчених будівельників своєї країни.
1 ведучий: Дозвольте розпочати урочисту частину свята
Вчителів району чи громади вітає керівництво місцевого самоврядування, нагородження почесними грамотами,та квітами.
(Віршовані вітання гостям свята, дарують учні школи)
1-учень:Ми так вдячні вам за турботу про нас, учнів
2-учень:Так хочеться подарувати вам долі світлої.
3-учень:Ангела – спасителя.
4-учень:Мрії блакитної,
1-учень:Надії на краще.
2-учень:Любові неземної.
3-учень:Краси золотої.
4-учень:Та багато побажань і сердечних вітань.
Діти дарують квіти учителям
(театралізована сценка на сцену виходять герої дійства)
Доля, Ангел, Мрія, Надія, Любов, Краса, Побажання.
Доля: Це я – рідна ваша учительська доля.
Чвалаю за вами усюди поволі.
Стомилась я дуже за вами встигати,
Немає спокою ні в будні ні в свята.
Пишу я конспекти, у зошитах вся,
Ще й пораю вдома мале порося.
Сиджу я у школі у нашій,
А вдома неварена каша.
Коли ж працюватиму тихо, поволі?
Таке мені щастя – учительській долі.
Ангел: Учительський ангел – моя спеціальність,
Не дуже-то втішна буває реальність…
В день свята, Всевишнього стану благати,
Щоб дав вчителям він достойну зарплату.
Бо то не для неї – городи і хлів.
Хіба ж не почує Господь моїх слів?
Мрія: Учительська мрія – звичайна для вас:
Щоб школа красива, просторий щоб клас,
І все щоб блищало у школі у тій,
І вчитель підручник дає геть усім.
А ще телевізор, комп’ютер у клас,
Новітні програми – це теж, все для вас.
Прекрасно, коли з вами я, ваша мрія.
Повірте, здійснити себе я зумію,
Бажаю вам всім не втрачати мене,
І ваша надія вже вас не мине.
Надія: Кажуть, остання вмирає надія.
Жива я, жива, помирати не смію.
Квітуча я в вас. Я завжди буду поряд,
Ніколи не зраджу ні вас, а ні школу.
Лишайтесь з надією в серці завжди.
То разом спасемо любов від біди.
Любов: Ох, важко мені з вчителями бува,
Коли не прийду, а в них часу нема.
То пише конспекти, то книжку читає.
І з тих книжечок про любов тільки знає,
Кохані мої,озирніться довкола.
Не буде любові - не буде нікого:
Красива любов, а як буде краса,
То світ ми врятуєм від болю і зла.
Краса: Мені з вами добре, вітаю зі святом,
Мене ви вбачаєте часто й багато.
Красиві в вас душі, обличчя натхненні,
Учитель – красиве, почесне імення.
Прийміть же вітання, учителі,
І знайте – лишили ви слід на землі.
Побажання: Тепер вже останнє слово моє,
Бо я – побажання – для вас головне.
Хай доля учительська доброю буде,
А школа хай рідна про вас не забуде,
Рятує хай ангел – спаситель всіх вас,
Щасливі й здорові були щоб весь час.
Хай мрія прекрасна веде вас в життя,
Щоб ладилось все і велось до пуття.
Хай ваша надія вам живить серця,
Натхнення і творчість дає без кінця.
Не зникне хай віра в казки й чудеса,
Хай будуть із вами любов і краса.
Танець ____________________
2 ведучий: Учитель! Садівник, що ніжно пестить квіти,
Що завжди вміло і дбайливо доглядає сад.
Чудесний сад – це учні, ваші діти.
Сад, вирощений із учительських порад.
1 ведучий: Спасибі вам, що ви на світі є,
Що сієте добро, як щедрий колос,
Ми пам’ятати будем все життя своє
Ваш мудрий, щирий, терпеливий голос.
Музичний дарунок Пісня :музика та слова Валентини Кравченко «Вчителі »
2 ведучий: Вам, людям нелегкої, але найпочеснішої, найсвятішої на Землі професії, складаємо сьогодні величаві слова подяки і просимо Всевишнього для всіх вас щасливої і доброї долі.
1 ведучий:На вулиці знову осінь,
Вже перша неділя її
У небі з’явилася просинь.
Летять до тепла журавлі.
А в золоті ореолом
На сторінці календаря
Цифру окреслила колом
Педагогічна зоря.
2 ведучий:Це свято до нас надсилає
Гінців із усіх століть.
Педагог у віках не вмирає
Він поруч із Богом стоїть.
На нього покладено Богом
Освітлювати шлях завжди,
Вмирати під чужим порогом,
За яким не знають нужди.
(Концертний блок привітань від місцевих аматорів)
1 ведучий: Саме в нашому районі на освітянській ниві працюють справжні патріоти своєї справи, які віддають весь свій досвід для розбудови та процвітання наших учбових закладів. Працівник освіти - це не професія – це поклик душі, серця!
2 ведучий:
Не треба говорить про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радостях літаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа
Яка з глибин душі росте.
(На словах ведучих виходять на сцену всі учасники концерту з різнокольоровими кульками в руках)
1 ведучий: Доброта — найбільша цінність нашого життя.
2 ведучий -Так, це саме та якість, що коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не можна купити ні за які гроші, її по краплиночці виховують змалечку.
1 ведучий Дорогі вчителі! Нехай у ваших оселях завжди панує світло і злагода, в серцях – добро, в помислах – мудрість, над головою – мирне небо, у засіках – достаток, а нелегка педагогічна нива колоситься рясним урожаєм людської вдячності.
2 ведучий: З Днем Вчителя! Нехай яскрава Зірка Вашої геніальної особистості продовжує зігрівати серця дітей благодатним теплом мудрості і любові! Будьте такими ж милими, добрими, даруйте всім свої посмішки і позитивний настрій і ведіть своїх учнів до нових незвіданих далей, високих вершин Миру і Добра!
Ведучі разом : до нових зустрічей!
Фінальна пісня «Побажання » слова та музика Наталії Май (виконують всі учасники)
( Учні дарують учителям квіти).
Сценарій свята присвячений Всеукраїнському Дню бібліотек
«Неопалима Купино! Моя бібліотеко!
Ти мудрість всіх віків, хранителька добра!»
У фойє РБК розгорнута книжково-ілюстративна виставка – «О, Книго! Пресвята богине! Народу й роду берегине!»
Сцена святково прибрана квітковими корзинами, кольоровими кульками. В кутку сцени макет палацу, над яким напис „Храм науки і добра”, котрий тримають два Ангелики. Біля палацу трон, столик, на якому книги, та підсвічник з свічою. Звучить лірична музика, на її фоні спів пташок, шумить струмочок. Музика затихає.
(Без оголошення танцювальний колектив розпочинає концертну програму хореографічною композицією «Райдуга»)
(на музичному фоні читець зачитує текст)
У тиші храму, де живуть слова,
І мови, й пісні рідної до болю,
Ти опромінена і трепетно жива,
Чаклуєш всіх великою любов'ю.
Хвилюєш душу, лиш як зазвучить
Рядок, що сяє в променях світання,
Або коли осінньо – ніжна мить
Враз спалахне кольорами востаннє.
А серце – тук!.. Щемливе серце: тук!..
І ще раз: тук!.. І не дає спокою…
У тиші Храму Книг той перегук –
Це світ краси, народжений тобою.
І я черпаю із його криниць,
Немов з молитви на саму Покрову,
Тепло і ласку маминих зіниць
І вільну правду в українськім слові.
То як мені, вже зрілому в літах,
Перед тобою не склонять коліно!..
О, Мудросте, захована в книжках,
Ти невмируща, й у віках нетлінна.
(Виходять ведучі)
Ведучий 1: Премудросте земна, бібліотеко!
Віват тобі, хранителько свята!
До тебе йдуть і зблизька, і здалека,
Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.
Ведучий 2: Вклоняюсь низько до твоїх порогів
Моя відрадо, тут життя моє,
До тебе, рідная, ведуть усі мої дороги,
Я серце залишаю тут своє.
Ведучий 1: Доброго дня вам, шановні гості! Вітаємо всіх, хто сьогодні прийшов на наше спільне свято – свято бібліотек, цього вічно живого храму душі й науки. Розпочати його годиться їй величності, хранительці цього надземного скарбу – Книжковій Музі.
З палацу виходить дівчина в українському одязі, у вінку з живих квітів, із хлібом та сіллю на рушнику.
Книжкова Муза:
Ми зачекались на вас, гості дорогі,
А ми - і хлібороби – трударі,
І вдома чудові поварі,
І співаки, і режисери,
Читці, ведучі, актори сцени,
Порадники і душ аптекарі,
А одним словом – бібліотекарі!
Кланяємось низько, на свято вас просим,
Від щирого серця хліб – сіль вам підносим.
Ведучий 2: Ми також приєднуємось до віншувань Книжкової Музи. Тож, бажаємо вам гарного настрою, щирих посмішок і приємних хвилин спілкування.
(Звучить пісня „Доброго дня вам, люди” музика і слова М.Фурсова)
Ведучий 1:Свято, – це завжди багато щирих, вірних друзів, це теплі слова вітань. Не виняток і наш день, шановні бібліотечні працівники.
Ведучий 2:Нас прийшли привітати представники місцевої влади в особі її перших керівників, які всіляко допомагають нам, опікуються культурою краю. Їм слово.
(Вітання від керівництва)
(Відзначення та нагородження кращих працівників бібліотечної справи.)
Ведучий 1: Так, я книгар. Не лікар, не аптекар,
Не інженер, не вчитель, не банкір…
Я більше: Я Книгар! Бібліотекар!
На заздрість всім, всьому наперекір!
Бо посудіть: Хіба ще є багатство,
Таке неоціненне, як моє?
Ніяке товариство, жодне братство
Такого скарбу в банку не зіб'є!
Ведучий 2: Так! Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див то – книга. У ній знаходиться весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях людині книга. І завжди цей смолоскип був у ваших бережливих та надійних руках, дорогі бібліотекарі. Тому зовсім не випадково, у рік тисячоліття літописання і книгодрукування Президент України своїм указом проголосив 30 вересня Всеукраїнським днем бібліотек.
(Концертний блок привітань)
Ведучий 1: Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (мудрості) відзначається це свято. А дарують людям вічну мудрість книг бібліотекарі. Тож, як записано в стародавньому трактаті: „Воздамо дяку тому, хто допоміг нам легко пройти крізь складний лабіринт книг”.
Ведучий 2: Стоїть бібліотека на землі, вища і святіша від усіх богинь. І це не просто храм науки і душі – це наша історія. У неї велика інтелектуальна сім'я – наші наставники. Скільки людських сердець пересіялось через їх руки і душу, скільки широких шляхів відкрили ці люди для найменших, скільки збережено і впорядковано ними книг – скарбів мудрості.
Хтось із мудрих сказав: „Бібліотекар – це не професія, а стан душі, а ще – знахар”. Це насправді так, бо якщо в аптеці чи лікарні вам полікують тіло, то в цьому храмі – душу.
Ведучий 1: І сьогодні ми хочемо пошанувати тих, хто присвятив бібліотечній справі усе своє життя, хто багато років тому переступив поріг бібліотеки і залишив назавжди в ній, своє серце, для кого бібліотечна справа стала покликанням. Це наші ветерани.
(Перелік ветеранів)
Честь і хвала вам, шановні, за подвижництво, за працю, за відданість справі, якій служите серцем і душею. Вітаємо вас із святом, зичимо невсипущої енергії, міцного здоров'я і в дарунок приймайте квіти та пісню.
(музичний номер)
Ведучий 2: Свято бібліотек – це, передовсім, свято книги, Великдень нашого духу, що починається із Сковороди та Котляревського, духу, що вийшов із «Кобзаря» Шевченка, через святий собор Гончара і чорну голгофу Стуса, катівні Теліги і душевний біль Ліни Костенко.
Ведучий 1: Не міліє могутня ріка і сучасної української літератури, мов старечий Дніпро-Славутич, що живиться дрібними струмочками та потічками. Тож, в день бібліотек, згадаймо нині і наших місцевих майстрів слова, що трудяться пером для слави України. Їм ми завдячуємо за неоцінений внесок у розвиток і духовність нації. Це наші малі „корифеї”, відомі імена: (можна згадати місцевих знаменитостей).
(концертний номер)
Ведучий 2: Якщо забракне серцю таємниць,
Захочеш доторкнутися святого,–
Пройди поміж тісних рядів полиць,
Торкнися книги – джерела усього.
Ці слова належать, поетесі, журналісту, Марті Войцехівській.
(концертний номер)
Ведучий 1: Сьогодні на цім святі нас чекають багато сюрпризів. Один із них уже нагадує про себе. Це одвічно сварливі баби Параска і Палажка, яким не терпиться за лаштунками. Ну, ніяк вони свої особисті конфлікти не владнають без стороннього ока. Прийдеться вислухати.
(Виконується театралізований уривок із твору Івана Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я». Імпровізована сценка баби Палажки та баби Параски)
Палажка: Парасю, дивись (показує пальцем) якась таблиці з палицею стирчит. Шей шос там пише. А-ну, най лінзи свої протру (протирає очі) Го-ро-ден-ка! Йой! Та це ми дійшли з тобов аж до Городенки? Та за це місто слава ходит аж поза Прутом! Ато з ким би то сі тут поріднити! Йой, як я була ше молодов, то дєді дуже ні хотіли тут віддати.
Параска: Йо-йо-йой... То твої дєді хотіли це зіллі (показує на куму) ше й суда спровадити? Та ти дивисі, які тут файні люди, а ти?
Палажка: А я шо - не файна? Та за мнов аж із-за Львова сі допитували...
Параска: Та певно, як уже сі допитали, та як ті уздріли - то позаслабали.
Палажка: Не гніви Бога, Парасю. Сама знаєш, шо я малов впала з припічка, і того мій ніс задерсі. А так - я дуже файна, навіть ніц сі не постаріла.
Параска: Певно шо так. Ти тепер-ка як Женька Азаріна: два хлопи коло тебе повмирали, а третий з роботи загнувсі...
Палажка: Та не відволікай мене брехнями своїми. Дивисі (показує на зал), які то в Городенці люди файні, добрі, привітні, культурні. Справді, як не з нашого села.
Параска: Мені відци хоть би свашечку, хоч кумочку, або хоч би храмових розвести собі... і то би було добре. Пройшла би сі по гостинци з таков храмовов, то всі би питалисі: „А відки, Парасю твої гості?”. „З Городенки” - бим говорила.
Палажка: Що файне, то файне місто. А чула с, кумасю, який там є розкішний палац?
Параска: Палац? Як там колис москалі казали - бракосочітанія?
Палажка: Та якого ше сочітанія, та щей з браком? Є в місті дуже пречудова резиденція - районна бібліотека називається. Ну як палац, ну як казка.
Параска: Там шо, справді так файно?
Палажка: Аякже. А ти шо, там не була? Ой, проґавила ти свої молоді роки. Шо там за книжок: з малюнками, з картами, фотографіями? А яка там обслуга... В момент твої забаганки виконають!
Параска: Всьо шо захочу?
Палажка: Всьо шо хоч. Там же Інтернет є!
Параска: А то хто такий: їх начальник?
Палажка: Ну й село… Інтернет - це така мудра махіна, яка тобі всьо шо хоч знайде.
Параска: А... то це міліція!
Палажка: Але й ти тупа... Це шафа, в якої розуму більше, як у цілої роти академіків.
Параска: Шо, і кавалєра може той Інтернет найти?
Палажка: Певно, що може. А в тебе що, лиш такі запити?
Параска: Та ні, але ж я інтересуюся. Може ти мене по-приятельськи поведеш туди.
Палажка: Хоч зараз. Саме туди я йду. Бачиш, квіти несу. Там у них нині свято.
Параска: Яке ще?
Палажка: День бібліотек святкують, так би мовити. Йду поздоровляти. Хочеш, поділюся букетом і гайда зі мною.
Параска: А кавалєри там будуть?
Палажка: Спеціально для тебе, кумасю, замовимо по Інтернеті.
Параска: Ну то, зачекай, най прихорошуся(дивиться в дзеркало). А може я їм свої творіння подарую. Зачекай, най нагадаю. Заодно оціниш чи підійде, як я їм так скажу - добре буде? Слухай:
Вітаю з святом щиро нині,
Щоби ви всі були щасливі,
Щоб не було від читачів відбою,
Й вам гроші лилися рікою.
Палажка: А я продовжу:
Щоб кожному із вас, працівникові,
Дісталися дарунки суперові.
Щоб вдалих спонсорів знайшли по Інтернету,
Які б опікували всю бібліотеку.
Параска: Для ваших нужд купили б мерседеса,
Й в відпустку відправляли до Одеси.
Тож зичимо: щоб балаканина ця збулася!
Вам кланяються баби Парася і Палазя!
(Кланяються і виходять)
Ведучий 2: Щире спасибі за теплі слова побажань нашим неперевершеним артистам. А ми продовжуємо наше свято.
Ведучий 1: Сьогодні наша бібліотека – це і центр відпочинку, духовності, це плідна праця в літературно-музичній світлиці в якій побували світочі українського духу – письменники, поети, музиканти і художники, науковці і просто – цікаві особистості, краяни. Та найбільше чим пишається бібліотека нині – це нашим читачем. Бо в центрі уваги бібліотекаря завжди був, є і буде користувач, його запити та інтереси.
Ведучий 2: А ми запрошуємо до слова найактивнішого нашого читача.
(Звучить пісня Белли Руденко „ Якби я вміла вишивать”)
(Сценка-мініатюра з книгою, Знайком, Незнайком)
(З палацу виходить Книжкова царівна)
Книга: Я – книга. Я незрадливий товариш у час самотності і чудовий знайомий в чужій країні. Якщо ви гніваєтесь, я не ображаюсь. Якщо чинете несправедливо, я не підвищую голосу. Я сховаю таємниці краще землі і рознесу їх швидше вітру. А коли я проповідую, то змушую слухати, коли розважаю, то моє задоволення надовго, коли хочу зворушити, то викличу сльозу, а якщо і вдарю – то спричиняю душевний біль. Я можу подружитися з запеклими непослушниками чи навіть із забіяками. Тільки, щоб вони мене поважали і цінували. Навіть всевідомий Незнайко – нині мій товариш і друг. А ось і він.
Незнайко: Привіт, подруго, привіт, друзі! А я оце якраз поспішаю в бібліотеку. Там, кажуть, свято нині. Ось я і подумав, майну і я, хіба я що – гірший від когось? Як свято, то може і подарунки будуть. Може і мені що перепаде? А я, ух, як люблю сюрпризи. А заодно і гарну книгу виберу, про сонячних зайчиків, або ж про літаючі тарілки. Мені б у космос, з ними… А там, звісно і вчителів небуд. Я страх як люблю лежати під розлогою старою вербою і складати небилиці…
Книга: Але ж ти, Незнайку, лінивець! Хіба годиться тобі такому сильному та здоровому, та так байдикувати? А згадай, як тебе я повчала: прийшовши зі школи, зроби уроки, допоможи батькам, а вже потім біжи на свій гайок. А читаючи, обов'язково наслідуй інших, та не хуліганів чи розбишак, а справжніх рицарів.
Незнайко: Це ми вміємо! Я в три «щота» можу стати найвідомішим героєм класу чи навіть цілої школи. Що, не віриш? Може я вже перебудувався, а може я тепер роблю тільки добрі справи! І чому мені ніхто не вірить?
Книга: Всезнайку, а розкажи моїм гостям про мене щось таке, що, мабуть, не всі знають?
Всезнайко: В мене є дуже цікаві записи, я їх вам прочитаю. Чи знаєте ви, друзі, що були на світі і кам'яні книги. Це закони вавілонського царя Хаммурапі, записані за 2000 р. до н. е. на кам'яному стовпі висотою 2 м., вагою 10 т. Сьогодні цей текст можна розмістити на 50 сторінках середнього розміру.
Найбільше видання в світі – багатотомна збірка „Акти і публікації Британського парламенту 1800 – 1900 рр.” вагою 31 т. Щоб їх прочитати треба 6 років затратити. На оправу цих книг пішла шкіра 34 тисячі кіз.
Найбільша у світі книга – німецький атлас 1661 року вагою 120 кг. Також німецькими поліграфістами видано найменшу книжечку форматом 2 мм.
А перлиною слов'янської поліграфії є книжка байок Леоніда Глібова, що була видрукувана 140 років тому, розмір якої трохи більший за звичайну марку.
Найдорожча книга в світі є Біблія 1455 р. виготовлена на пергаменті. У 1926 р. американець Уолте заплатив за неї 350 тисяч доларів. На даний час вона знаходиться у Вашингтоні в бібліотеці Конгресу як національна цінність.
Знайка: А про бібліотеку хочеш більше знати?
Незнайка: А це щось цікаве?
Знайко: Аякже… Бібліотека – це картотеки й каталоги, це стелажі, забиті до стелі книгами, атласами, нотами, газетами й журналами. Це читальні зали, де завжди багато пишучих і читаючих.
Це Інтернет і диспути, і ранки й вечори,
Це міні-філармонія й артистів в два ряди,
Це КВК і конкурси, сімейні клуби й ні,
Це місце відпочинку у будень й вихідні.
А тепер гайда в бібліотеку. Там у них сьогодні свято – день бібліотек. Тож привітаємо їх!
(Актори вибігають за сцену)
Ведучий 2: Думаю, вам сподобалися наші герої. Вони вам розказали багато цікавого. А ми пропонуємо конкурс молодих спеціалістів. До участі в конкурсі ми запросили 5 молодих бібліотекарів. Прошу журі зайняти свої місця, а ми представляємо учасників конкурсу.
(Перелік конкурсантів. Представлення членів журі)
Отже, першим завданням для конкурсантів буде бліц - турнір.
Для мене бібліотека, це…(потрібно продовжити фразу своїми роздумами).
(Члени журі спостерігають за відповідями конкурсантів). Просимо оцінити.
Підсумок журі
Ведучий 1: Наступне завдання конкурсу „Бібліотекар – гарний оратор”.
(На столі лежать папірці із черговим завданням. Якнайшвидше потрібно експромтом підготувати вступне слово масового заходу за темами)
Теми можна вибрати на розсуд режисера-постановника)
„Чорнобиль – трагедія віку”
„Україно, моя Україно, я для тебе на світі живу”
„ Що не край, – то свій звичай…”
„Солов’їна, барвінкова, процвітай, вкраїнська мово!”
(Журі визначає переможця конкурсу та нагороджують призом)
(Концертний блок виступів)
Ведучий 2:Тут книги розумні спокійні живуть
У тихій величній світлиці.
А двері широкі відкриті ведуть
До знань золотої скарбниці…
Герої романів, легенд, повістей
У тиші говорять із нами.
В книжках – відкриття всіх великих людей.
Ведуть нас в незнане книжки,
Розрадять, коли нам нелегко…
(С. Гребенников)
Ведучий 1: Книга – бібліотекар – читач – це нерозривний ланцюжок, який пов’язує ці три нероздільні слова. Не може існувати бібліотека без книги, а книга без читача.
Ведучий 2: О. Гончар писав: „Ріднити людей з книгою, відкривати їм красу і силу слова – що може бути достойнішим”.
Ведуча 1: Тож, ще раз щиро вітаємо Вас, дорогі друзі, колеги, з професійним святом. Бажаємо творчості і натхнення, щастя, добробуту та любові вам і вашим родинам. Наше свято співпадає з християнським святом Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. Тож Віри Вам у власні сили, Надії на те, що наша праця буде достойно визнана, Любові наших користувачів і Мудрості у здійсненні великих планів.
Ведучий 2: Бібліотекарі завжди раді хорошим читачам, запрошують всіх охочих читати до бібліотеки, не забувати дорогу до книжкового дому, не минати його поріг.
Не оминайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки.
Нема прекрасніших доріг,
Ніж в цей вселюдський храм науки.
Ведуча 1: А Вас, шановні наші читачі, ми завжди з радістю чекаємо:
Ведучі разом: Дякуємо за увагу! До нових зустрічей!
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Лемешенко Н.В. Книжка – духовна скарбниця людства // Шкільна бібліотека. – 2008. – №1. – С.64-69.
2. Ловка О. Розвиток позитивної Я-концепції бібліотекарів як одна з основних умов формування позитивного іміджу бібліотеки // Шкільна бібліотека. – 2006. – №4. – С.79-84.
3. Незнайома: Антологія української „жіночої” прози та есеїстики другої половини ХХ – початку ХХІ ст. / Авт. проект В. Габора. – Львів: Піраміда, 2005. – 600с.
4. Новітня історія України: Портрети сучасниць / Авт.-упоряд. В. Болгов. – К.: Київська книжкова фабрика, 2002. – 176с.: іл.
5. Українки в історії / В.К. Борисенко, М.І. Головащенко, О.П. Кривоший та ін. – К.: Либідь, 2004. – 328с.: іл.
6. Хорунжий Ю. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. – К.: Видавницво Олени Теліги, 2004. – 208с.
Дубовик Н.М.
